Сучасний стан вивчення креативності

Сучасний стан дослідження творчості можна розглядати як процес об`єднання двох підходів: процесуального - дослідження фаз, станів, стадій, результатів перетворення предметів творчості - і особистісного - дослідження суб`єкта творчої діяльності, його потреб, мотивів, знань, умінь, навичок, властивостей, самосвідомості, емоцій , почуттів (Д. Б. Богоявленська, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, О. М. Матюшкін, В. О. Моляко , В. В. Рибалка, Я. А. Пономарьов, М. А. Холодна, В. А. Роменець, В. Н. Др ужінін і ін.). Я.А. Пономарьов розглядає творчість як джерело розвитку, руху, що розвиває взаємодію. Вчений, беручи за основу трактування психологічного механізму творчості системно-структурний принцип, інтегрує в ньому два методологічних регулятива наукового пізнання: системність і принцип розвитку [1].

Ряд дослідників (Г. С. Костюк, Б. М. Теплов, А. М. Матюшкін, Я. А. Пономарьов та ін.) Під творчим потенціалом мають на увазі обдарованість, готовність до діяльності, а також творчу обдарованість і готовність до творчої діяльності (В. О. Моляко) [2]. У дослідженнях Д. Б. Богоявленська, В. Н. Дружиніна креативність є проявом дезадаптивной продуктивної активності [3]. Психологічні проблеми творчості знайшли своє відображення в дослідженнях сучасних українських вчених.

Аналіз літературних джерел, присвячених психології творчості показує, що в останні роки відзначається тенденція повернення від операціональних і когнітивних підходів у вивченні цієї проблеми до особистісних.

У роботах В. А. Роменець (трансдуктівная теорія) розкривається вчення про природу і механізми творчості людини, досліджується психологічна теорія вчинку, моральне творчість. Вчений виступає проти інтелектуальної творчості, його ототожнення з мисленням. Дослідник вирішує питання про психологічний механізм творчості, яким вважає трансдукцію - перехід з суб`єктивно-психічної системи (від задуму) до матеріально-мовної (втіленого в певному предметі задуму). Цей перехід автор розкриває як вчинок особистості [4]. У генетичній психології творчості В. А. Роменець розробляє модель розгортання творчих можливостей людини від раннього дитинства до переходу в стан зрілої особистості. У творчості відбувається формування людини, і завдяки творчості стає можливим прояв його неповторної індивідуальності. Тільки в процесі творення у людини з`являється можливість осягнути безмежність свого "Я" і втілити його в реальних продуктах своєї життєдіяльності [4]. В. А. Роменець стверджує, що в історії людства і в житті самого індивіда дитинство є тривалим етапом і суттєво впливає на подальший шлях його розвитку. Дані численних досліджень свідчать про те, що в дитинстві людина більш творчий, ніж в зрілості. Це в значній мірі пояснюється тим, що на нього не впливають стереотипи, він вільний у своїх творчих проявах, йому подобається сам процес творчості, який приносить радість відкриття [4].

С. Д. Максименко визначає креативність як природне, природне властивість особистості, яке існує з народження людини-як найвищу форму активності особистості. Креативність - це така активність, яка втілюється в продуктах творчості. Завдяки креативності людина проявляє себе, висловлює свій внутрішній світ, змінюючи його. Особистість створює не тільки зовнішній світ, але і свій внутрішній [5]. Велике значення набувають дослідження, результати яких дозволяють відшукати способи вивчення креативності, яка є передумовою розвитку особистості.

У подальших дослідженнях, вивчаючи дану проблему, ми вважаємо за необхідне більш глибоке і детальне вивчення креативності особистості і її взаємозв`язку з особистісними характеристиками і умовами навколишнього середовища, навчальної діяльності, в яких відбувається процес формування і розвитку креатівності- дослідження факторів, які сприятимуть актуалізації креативності на різних етапах розвитку особистості. Особливе значення надаватиметься аналізу шляхів і способів виявлення креативності, на ранньому (сензитивності) етапі, який відкриває великі можливості для її формування і розвитку.

література

1. Пономарьов Я. А. Психологія творчості. М., 1976. С. 33-35.

2. стратегії Творчої діяльності: школа В. О. Моляко. За загальною редакцією В.О. Моляко. Київ, 2008.

3. Богоявленська Д. Б. Інтелектуальна активність як проблема творчості // НДІ заг. і пед. психол. АПН СРСР, Сев.-Кавк. науч. Центр вищ. шк. Відп. ред. (І авт. Предисл.) Б. М. Кедров. Ростов-на-Дону, 1983.

4. Роменець В. А. Психологія творчості: Навчальний посібник для студ. Вищих навчаюсь. закл. 3 вид. Київ, 2004.

5. Максименко С. Д. Генеза Здійснення особистості. Київ, 2006.

Лучанського В. В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!