Соціокультурний підхід до проблеми розвитку психології творчості

Психологія творчості - одна з найцікавіших і хвилюючих областей психологічного знання. Тим часом саме при її вивченні завжди виникало безліч проблем, частина з яких не вирішена досі. Прикладом такої проблеми є відсутність наукової диференціації феноменології творчості. Так в більш ранніх дослідженнях під творчістю розумілися лише соціально-значущі відкриття, але в даний час, як пише Д. Б. Богоявленська, "визначення" творчий "стає застосовно майже до будь-якого процесу діяльності, крім вузького кола вкрай автоматизованих дій". Це та інші зміни багато в чому пов`язані з змінюється соціальним замовленням цій галузі психології. Тому, для того щоб зрозуміти причину цих процесів, необхідно розглянути розвиток психології творчості у взаємозв`язку з історією розвитку суспільства.

Пропонований підхід до проблеми розвитку психології творчості, заснований на вченні американських соціологів і політологів Д. Белла, З. Бжезинського і А.Тоффлер, згідно з яким кожне суспільство в своєму розвитку проходить три стадії (формації): доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну. У цій теорії робиться акцент на економічному факторі, проте перевороти, що відбуваються в економіці, тягнуть за собою зміни в інших сферах суспільного життя, в тому числі і в ставленні суспільства до творчої діяльності. Так, на першій, доіндустріальної, стадії провідною економічною діяльністю було сільське господарство. Довгий час, аж до XIX століття, творчість цінувалося мало і вважалося лише одним з видів дозвілля. Але, тим не менш, саме на цьому етапі вперше виник інтерес до процесу художньої і наукової творчості, під яким тоді розумілася виключно діяльність, пов`язана зі створенням об`єктивно нового і соціально значущого продукту. Дослідження в цій області стосувалися природи творчості, фаз творчого процесу, здібностей до творчості, якостей творчої особистості.

Наступною стадією розвитку суспільства, яка триває донині, є індустріальне суспільство. Ця формація характеризується активним розвитком промисловості, яке обумовлюється розвитком науки. І саме вивчення процесу наукових відкриттів і винаходів вийшло на перший план в середині XX століття. Так було поставлено питання про значення особистості в науці, який поступово трансформувався в загальну тенденцію до деперсоніфікації науки, яка була виражена Е.Борінгом: "Історія науки стала б більш наукової, якби могла позбутися від культу особи". Таким чином, було поставлено під сумнів первинне значення особистості в науковій творчості і всіляко підкреслювалося значення "групового думання". Крім того, саме на цій стадії творчість винахідника починає розглядатися окремо від наукової творчості.

Різницю між ними сформулював С.Л.Рубинштейн: "Специфіка винаходи, що відрізняє його від інших форм творчої інтелектуальної діяльності, полягає в тому, що воно має створити річ, реальний предмет, механізм або прийом, який дозволяє певну проблему. Це - щось інше, ніж дозволити теоретичну проблему, в якій потрібно врахувати величезну кількість абстрактно виділених умов ". Однак деякі вчені не згодні з категоричним поділом винаходів і наукових відкриттів. Так, Ж.Адамар підкреслював, що винаходи і відкриття відбуваються в абсолютно однакових психологічних умовах.

Соціокультурний підхід дозволяє не тільки пояснити що відбуваються в психології творчості зміни, але і дає можливість передбачити подальший розвиток цієї галузі. Так XXI століття - це час переходу суспільства до постіндустріальної стадії, на якій характерною сферою економічної діяльності стане сфера послуг. Мабуть, в новій формації будуть продовжені дослідження в області практичного застосування знань психології творчості, однак якщо зараз ці знання застосовуються в основному в сфері наукового і винахідницької праці, то в подальшому сфера їх застосування буде розширена. Ймовірно, постане питання про способи виховання творчих здібностей людей, яке, на думку академіка П.Л. Капіци, "ґрунтується на розвитку самостійності мислення". Ця проблема буде стояти особливо гостро в новому суспільстві, оскільки обмежене використання творчого мислення журналістами, дизайнерами, психологами, менеджерами та представниками ряду інших професій призводить до стандартних результатами ( "штампами"), які не зможуть повною мірою задовольнити зрослі потреби суспільства.

Розгляд психології творчості та інших сфер психологічного знання в динаміці їх розвитку дозволяє не тільки пояснити що відбуваються в них зміни, а й приблизно визначити тип майбутнього соціального замовлення нашій науці. А це, в свою чергу, дозволяє заздалегідь починати дослідження в нових областях, щоб в подальшому мати можливість оперативно вирішувати хвилюючі суспільство проблеми і різко підвищує авторитет психології в системі інших наук.

Стасєв А.А.