Вивчення рівня тривожності у хворих на гіпертонічну хворобу

В останні роки домінує розширювальний погляд на природу гіпертонічної хвороби (ГБ). Вважають, що нинішній рівень розвитку цивілізації загострив такі фактори ризику ГБ, як хронічні фізичні недовантаження (гіподинамію), надлишок ваги, куріння, алкоголізація, погіршення екології, професійні фактори. Формується спадкова схильність до захворювання. Але разом з тим в походженні захворювання не можна заперечувати значення соціальної напруги і все частіше виникають емоційних стресів. Клінічний досвід свідчить про велике значення підвищеної збудливості психіки та її перенапруги в походженні гіпертонічної хвороби. Можна уявити, що при підвищеній збудливості психіки та при її перенапруженні вазомоторні центри будуть піддаватися дуже частим, сильним і тривалим подразненням і можуть в результаті самі прийти в стан підвищеної збудливості. В результаті цього повинна вийти тенденція до підвищення артеріального тиску, тим більше що при підвищеній збудливості психіки переважають негативні психічні враження, а саме вони ведуть, скоріше, до підвищення артеріального тиску.

Ще в 19-м столітті було встановлено, що турботи, горе і т.п. можуть викликати тривале підвищення артеріального тиску, а найбільш високі підйоми АТ - при афекті страху. Дослідженнями підтверджено, що всі психічні враження і негативні емоції супроводжуються підйомом артеріального тиску, тоді як позитивні, скоріше, ведуть до його зниження. Сток Віс, вселяючи здоровій людині в гіпнотичному стані різні емоції або афекти, відзначав найбільш різкий підйом артеріального тиску під впливом почуття страху і болю. Також проводилися дослідження рівня тривожності на різних стадіях гіпертонії. Середній вік хворих 55 років. Результати показали, що на ранніх стадіях захворювання при низькому рівні тривоги і відсутності клінічно виражених емоційних розладів виявляється переважно парасимпатична спрямованість вегетативного тонусу без централізації управління серцевим ритмом і гіперкінетичний тип кровообігу, а зміни корковою нейродинаміки призводять до зниження уваги. При наростанні тривожності формується психічна дезадаптація у вигляді тривожно-депресивних розладів з вегетативною дисфункцією.

Але про тривожності, негативних емоціях при ГБ до теперішнього часу немає єдиної думки. Матеріалом нашого дослідження послужили 31 хворий з вегето-судинною дистонією за гіпертонічним типом, що зверталися за медичною допомогою у зв`язку з підвищенням артеріального тиску до дільничного терапевта в поліклініку №1 міста Воронежа в період з листопада 2002 р до березня 2003 р Середній вік обстежуваних склав 30, 93 + 0,83 років. Вибір даних хворих був обумовлений тим, що згідно з прийнятим в даний час чинним критеріям артеріальної гіпертонії в нашій країні діагноз "артеріальна гіпертонія" в цьому віці не ставиться, а виставляється діагноз "вегето-судинна дистонія за гіпертонічним типом".

Серед обстежуваних чоловіків було 6 (20% від обстежуваних), жінок - 25 (80% від кількості обстежуваних). Рід діяльності різний.

Контрольною групою послужили 125 осіб обох статей, середній вік яких склав 30,1 + 0,9 років. Серед них чоловіків було 34 (27% від обстежуваних), жінок - 91 (73% від кількості обстежуваних). Вибір контрольної групи базувався на підставі відсутності скарг на підвищення артеріального тиску і на період обстеження, і в анамнезі.

Таким чином, з представленого опису експериментальної і контрольної групи видно, що вони можуть бути в достатній мірі зіставлені і за віком, і за статевою приналежністю. Рід діяльності різний: студенти, підприємці, вчителі.

Як методик дослідження були використані інтегративний тест і методика діагностики рівня соціальної фрустрированности, обробка даних проводилася за допомогою кореляційного аналізу. Гіпотеза така: у хворих на гіпертонічну хворобу рівень тривожності вище, ніж у людей, які не страждають на дане захворювання.

В ході дослідження були отримані наступні результати. Показники особистісної тривожності: рівень емоційного дискомфорту і астенічний компонент тривоги у хворих людей достовірно вище, ніж у людей, які не страждають ВСД за гіпертонічним типом, по показнику недовіри до оточення ця відмінність становить 0,16, по фобического компоненту тривожності спостерігається найбільша різниця показників, у здорових людей достовірно нижчий показник тривожної оцінки перспективи. Показники ситуативної тривожності по вищеперелічених компонентів в експериментальній групі в середньому вище в 2 рази, що становить істотну різницю. Узагальнюючи отримані результати, можна зробити висновок, що рівень тривожності за всіма критеріями вище у людей з ВСД за гіпертонічним типом.

Романова О.О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!