Прагнення до значущості як фактор впорається поведінки

Сучасні тенденції розвитку суспільства ставлять людину перед необхідністю постійно адаптуватися до нових умов, підтримувати задоволеність соціальними відносинами. У той же час, багато хто прагне жити відповідно до того, що для них важливо і цінно. Дане твердження можна порівняти з прагненням до переваги у А. Адлера, самореалізацією К. Роджерса. Ми вважаємо, саме прагнення до значущості власної особистості (А.С.Шаров) допомагає знайти себе, реалізувати свої задуми, не дивлячись на всі труднощі і перепони. Значимість є сутністю людини, його базовою характеристикою і стрижнем життєдіяльності. У зв`язку з цим виникає питання про те, як прагнення до значущості дозволяє індивіду долати важкі життєві ситуації. Тому актуальним стає розгляд залежності впорається поведінки від прагнення до значущості власної особистості, чому в сучасній літературі приділено недостатньо уваги.

Проблемою впорається поведінки займалися як вітчизняні вчені (Л.І.Анціферова), що грунтуються на ідеї його якісної конструктивності, так і зарубіжні дослідники (Р.Лазарус, С.Фолькман), якими була виявлена когнітивна роль оцінювання в совладания. Найчастіше копінг-поведінка у вітчизняній психології (І.М.Грановская, Р.М.Нікольская) розуміється як сукупність цілеспрямованих адаптивних і усвідомлених дій індивіда, при цьому спосіб подолання людиною важкою стресовій ситуації називається копінг-стратегією.

Дане дослідження виконувалося в рамках регулятивного підходу (И.М.Сеченов, С.Л.Рубинштейн і ін.), В основі якого лежить розуміння регуляції як спрямованої на розвиток цілісності суб`єктної активності, що здійснюється за допомогою виборів. Відповідно до теорії меж регуляція - це якісно-кількісна обмеженість активності людини (А.С.Шаров).

Таким чином, метою дослідження було вивчення впливу прагнення до власної значущості на вибір копінг - стратегії, яку супроводжують певні вольові якості

У дослідженні брали участь студенти Омського державного педагогічного університету (50 осіб). Піддослідним для діагностики пропонувалися такі методики: вивчення тенденцій людини до підвищення значущості власного "Я" - психологічний аналіз рівня розвитку вольових якостей по прояву їх ознак в діяльності і життя (А.С.Шаров) - копінг-поведінка в стресових ситуаціях (С. Норманн , Д.Ф. Ендлер, М.І. Паркер, адаптований варіант Т.Л.Крюковой).

Вивчаючи тенденції людини до підвищення значущості власного "Я", ми виділили три групи студентів відповідно до найбільш високими показниками прагнення до значущості в якій-небудь сфері. Так, у випробовуваних першої групи такими сферами є самореалізація і творчість, у студентів другої групи - це здоров`я і матеріальні блага. Прагнення до значущості в сферах професійна діяльність і влада властиво третьої групи досліджуваних. Наше припущення про те, що прагнення до значущості визначає копінг-стратегію, підтверджується отриманими даними по кожній групі. Так, для студентів першої найбільшої групи (55%), характерна стратегія, орієнтована на вирішення проблеми. Можна сказати, що такі люди частіше розглядають важкі життєві обставини як можливість для особистісного зростання, реалізації творчого потенціалу, досягнення поставленої мети. Подолання негативних подій подібним чином, сприяє розвитку таких вольових якостей як рішучість і цілеспрямованість.

Випробовувані другої групи (15%) частіше використовують стратегію, сфокусовану на емоціях, яка характеризується тим, що людина не може ні практично перетворити проблему, ні піти від її джерела. Ймовірно, важливість для індивіда тільки психофізіологічних і матеріальних благ не сприяє позитивному подолання важких життєвих ситуацій, що підтверджується низьким рівнем розвитку таких вольових якостей як витримка, рішучість і організованість.

Студентам третьої (30%) групи більше ніж іншим властива стратегія уникнення. Вона передбачає відхід у важкій ситуації, який, на наш погляд, може бути виправданою і конструктивної стратегією життя, оскільки дозволяє мобілізуватися при зіткненні з труднощами. Це припущення підтверджує високий рівень розвитку витримки і самовладання.

Резюмуючи вищевикладене, можна припустити, що визначальним фактором активності людини є його прагнення до власної значущості, що виявляється у виборчому взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому якісні особливості сфер прагнення до значущості реалізуються у виборі стратегій впорається поведінки, які сприяють формуванню певних вольових якостей.

Кочкарева І.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!