Психологічний аспект реабілітаційного потенціалу в експертизі інвалідності

Сучасна концепція медико-соціальної експертизи передбачає введення реабілітаційного напряму в процедуру огляду хворого. Одним з аспектів комплексного медико-соціального огляду є психологічна діагностика і психологічна оцінка реабілітаційного потенціалу хворого. Якщо процедуру психологічної діагностики в структурі медико-соціальної (раніше лікарсько-трудової) експертизи до сьогоднішнього дня можна вважати сформувалася, то питання психологічних критеріїв оцінки реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу на сьогоднішній день є недостатньо проробленим.

Труднощі психологічної оцінки реабілітаційного потенціалу хворого в умовах медико-соціальної експертизи складаються з таких компонентів, як відсутність щирого бажання хворого співпрацювати з психологом, т.зв. установче поведінка-стресовий характер проходження огляду на групу інвалідності і, нерідко, незадоволеність рішенням експертної комісії- сформовані компенсації неконструктивного або деструктивного характеру-соціальна привабливість інвалідності. Подібні труднощі значно ускладнюють можливості об`єктивної оцінки психологічної складової реабілітаційного потенціалу. Якщо при проведенні повного експериментально-психологічного дослідження ми можемо визначити і вплинути на факти навмисного викривлення результатів виконання тестів, то при оцінці реабілітаційного потенціалу ситуація ускладнюється.

Що таке реабілітаційний потенціал? Якщо сказати просто - це те, на що можна і слід спиратися при проведенні різного роду відновлювальних заходів, мета яких - по можливості максимально комфортно адаптувати людини (біологічно, психологічно, соціально). Що таке реабілітаційний потенціал з психологічної точки зору? Це збереження психологічних можливостей і наявність психологічної готовності до ефективної адаптації в суспільстві. В рамках психологічної складової реабілітаційного потенціалу важливо розглянути наступні позиції: пізнавальна сфера (змінена чи ні, ступінь вираженості змін, характер і природа змін, які і наскільки розвинені компенсаторні боку) - емоційно-вольова сфера (особливості і характер емоційних реакцій, стабільність вольового зусилля) - особистість (відношення особистості до хвороби, ціннісно-смислова сфера особистості, установки особистості, сфера інтересів). Всі ці дані ми можемо отримати на підставі експериментально-психологічного дослідження. Але саме тут і виникають проблеми з оцінкою реабілітаційного потенціалу, обумовлені раніше згаданими причинами. З точки зору збереження пізнавальних процесів, емоційно-вольової активності у хворого може і не бути перешкод у відновленні і свого здоров`я, і активної соціальної позиції, але сформована і нерідко закріплена багатьма роками життя пасивна особистісна установка, зруйнований трудової стереотип, відсутня мотивація до оволодіння новими знаннями, закріплені страхи, пов`язані з соціальними контактами. В даному випадку ми маємо справу з цілим психологічним комплексом адаптації до ситуації тяжкого захворювання.

Спираючись на що, в даному випадку, нам оцінювати реабілітаційний потенціал? На потенційну можливість? Або на сформовані особистісні конструкти? Якщо ми оцінюємо реабілітаційний потенціал з точки зору того, що існують зберіганню боку, і ми їх можемо задіяти в здійсненні реабілітаційних заходів, тоді цей підхід виключає небажання хворого бути реабілітованих (адже, в кінцевому підсумку, це може означати зниження групи інвалідності або, більш того , невизнання його інвалідом на повторному огляді). Якщо ж ми враховуємо весь особовий комплекс адаптації до ситуації інвалідності (а тут багато переваг: щомісячна пенсія, пільги, вільний час, незалежність від службових відносин, можливість при бажанні підробити і т.д.), то ми стикаємося з повною відсутністю мотивації і зацікавленості у співпраці, в такому випадку, реабілітаційний потенціал особистості щодо її намірів, планів, настанов - негативний.

Таким чином, питання про об`єктивну оцінку психологічного компонента реабілітаційного прогнозу в рамках медико-соціальної експертизи залишається відкритим: або ми повинні спиратися на об`єктивні дані експериментально-психологічного обстеження і на його підставі давати висновок про реабілітаційному потенціалі, або враховувати негативні установки особистості хворого, обумовлені комфортом сформованої адаптації, що природним чином значно обмежує психологічний реабілітаційний потенціал хворого.

Польська Н.А.