Психологічний аспект реабілітаційного потенціалу в експертизі інвалідності

Сучасна концепція медико-соціальної експертизи передбачає введення реабілітаційного напряму в процедуру огляду хворого. Одним з аспектів комплексного медико-соціального огляду є психологічна діагностика і психологічна оцінка реабілітаційного потенціалу хворого. Якщо процедуру психологічної діагностики в структурі медико-соціальної (раніше лікарсько-трудової) експертизи до сьогоднішнього дня можна вважати сформувалася, то питання психологічних критеріїв оцінки реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу на сьогоднішній день є недостатньо проробленим.

Труднощі психологічної оцінки реабілітаційного потенціалу хворого в умовах медико-соціальної експертизи складаються з таких компонентів, як відсутність щирого бажання хворого співпрацювати з психологом, т.зв. установче поведінка-стресовий характер проходження огляду на групу інвалідності і, нерідко, незадоволеність рішенням експертної комісії- сформовані компенсації неконструктивного або деструктивного характеру-соціальна привабливість інвалідності. Подібні труднощі значно ускладнюють можливості об`єктивної оцінки психологічної складової реабілітаційного потенціалу. Якщо при проведенні повного експериментально-психологічного дослідження ми можемо визначити і вплинути на факти навмисного викривлення результатів виконання тестів, то при оцінці реабілітаційного потенціалу ситуація ускладнюється.

Що таке реабілітаційний потенціал? Якщо сказати просто - це те, на що можна і слід спиратися при проведенні різного роду відновлювальних заходів, мета яких - по можливості максимально комфортно адаптувати людини (біологічно, психологічно, соціально). Що таке реабілітаційний потенціал з психологічної точки зору? Це збереження психологічних можливостей і наявність психологічної готовності до ефективної адаптації в суспільстві. В рамках психологічної складової реабілітаційного потенціалу важливо розглянути наступні позиції: пізнавальна сфера (змінена чи ні, ступінь вираженості змін, характер і природа змін, які і наскільки розвинені компенсаторні боку) - емоційно-вольова сфера (особливості і характер емоційних реакцій, стабільність вольового зусилля) - особистість (відношення особистості до хвороби, ціннісно-смислова сфера особистості, установки особистості, сфера інтересів). Всі ці дані ми можемо отримати на підставі експериментально-психологічного дослідження. Але саме тут і виникають проблеми з оцінкою реабілітаційного потенціалу, обумовлені раніше згаданими причинами. З точки зору збереження пізнавальних процесів, емоційно-вольової активності у хворого може і не бути перешкод у відновленні і свого здоров`я, і активної соціальної позиції, але сформована і нерідко закріплена багатьма роками життя пасивна особистісна установка, зруйнований трудової стереотип, відсутня мотивація до оволодіння новими знаннями, закріплені страхи, пов`язані з соціальними контактами. В даному випадку ми маємо справу з цілим психологічним комплексом адаптації до ситуації тяжкого захворювання.

Спираючись на що, в даному випадку, нам оцінювати реабілітаційний потенціал? На потенційну можливість? Або на сформовані особистісні конструкти? Якщо ми оцінюємо реабілітаційний потенціал з точки зору того, що існують зберіганню боку, і ми їх можемо задіяти в здійсненні реабілітаційних заходів, тоді цей підхід виключає небажання хворого бути реабілітованих (адже, в кінцевому підсумку, це може означати зниження групи інвалідності або, більш того , невизнання його інвалідом на повторному огляді). Якщо ж ми враховуємо весь особовий комплекс адаптації до ситуації інвалідності (а тут багато переваг: щомісячна пенсія, пільги, вільний час, незалежність від службових відносин, можливість при бажанні підробити і т.д.), то ми стикаємося з повною відсутністю мотивації і зацікавленості у співпраці, в такому випадку, реабілітаційний потенціал особистості щодо її намірів, планів, настанов - негативний.

Таким чином, питання про об`єктивну оцінку психологічного компонента реабілітаційного прогнозу в рамках медико-соціальної експертизи залишається відкритим: або ми повинні спиратися на об`єктивні дані експериментально-психологічного обстеження і на його підставі давати висновок про реабілітаційному потенціалі, або враховувати негативні установки особистості хворого, обумовлені комфортом сформованої адаптації, що природним чином значно обмежує психологічний реабілітаційний потенціал хворого.

Польська Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!