Типи ставлення до творів художнього кінематографа

Предметом даного дослідження є ставлення молодих глядачів до творів художнього кінематографа. Поняття відносини трактується відповідно до концепції В. Н. Мясищева як заснована на індивідуальному досвіді виборча усвідомлена зв`язок людини зі значним для нього об`єктом (Мясищев, 1960).

Метою роботи стало виявлення типів ставлення до художніх фільмів як засобу задоволення потреб реципієнта. Об`єктом дослідження були студенти Санкт-петербурзьких вузів від 18 до 22 років, всього 70 осіб, з них 38 жінок і 32 чоловіки. У дослідженні взяли участь в якості експертів викладачі факультету психології СПбГУ, всього 26 осіб. Для визначення індивідуального ставлення наших випробовуваних до художніх фільмів була використана модифікована методика "Книжкова полиця", створена для виявлення структури читацьких уподобань (Даниленко, Китаєва, 2007). Методика є проективної. Вона дозволяє виявити смислові диспозиції щодо художніх творів за допомогою формулювання цілей, заради яких реципієнт схильний в тих чи інших ситуаціях звертатися до того чи іншого, обраного ним самим, твору. Для виявлення типів відносин були залучені експерти.

Обробка результатів експертного аналізу проводилася за допомогою математичної процедури багатовимірного шкалювання. В результаті цієї процедури виділилися чотири цільових підстави, з якими випробовувані звертаються до творів художньої культури. Перша група цілей отримала назву "пізнавально-социализирующая", вона характеризується ставленням до творів художнього кінематографа як джерелу інформації, яка є головною цінністю перегляду і носить социализирующий характер. У цю групу увійшли наступні фрази: "щоб не відриватися від професії", "щоб сформувати враження", "щоб подивитися фільм - лауреат Оскара", "щоб подивитися фільм легендарного режисера, про який говорять, що це автобіографічне кіно". Наступна група отримала назву "емоційна". Висловлювання, що потрапили в це групу, характеризують відношення до кіно як до джерела емоційних переживань, а також як засобу емоційної регуляції. До групи потрапили такі висловлювання: "щоб ще раз прожити життя разом з Форестом і Дженні", "щоб знову переживати разом з героями", "щоб посміхнутися", "щоб насолоджуватися цікавим фільмом". Третя група отримала назву "естетична", для неї характерним є ставлення до творів художньої культури як джерела естетичних переживань або способу зануритися в певний естетичний простір: "щоб послухати гарні пісні", "щоб побачити гарний відеоряд з цікавим сюжетом", "щоб отримати задоволення від естетики фільму "," щоб насолодитися "картинкою". Четверта група отримала назву "транслює смисли". до неї увійшли висловлювання, що відображають потребу в духовному зростанні, прагнення до направле ної, глибинної роботі над собою, переосмислення: "щоб подивитися іншими очима", "щоб подумати серйозно", "щоб зарядитися оптимізмом", "щоб зрозуміти те, що, навіть коли все дуже паршиво, можна ситуацію підсолодити і зробити краще для себе" , "щоб зрозуміти, що завжди є перспектива", "щоб націлена на завдання". Цікаво відзначити, що самі різні цілі можуть реалізовуватися на вкрай несподіваному матеріалі: не існує прямого зв`язку між художнім рівнем самого твору і цілями, з якими людина до нього звертається . Так, ціннісно-орієнтаційні та світоглядні устремління можуть часом реалізовуватися не тільки на матеріалі так званого "проблемного" кіно, але і на творах, які прийнято відносити до масової культури. Наприклад, один з респондентів повідомив, що перегляд серіалу "Кармеліта" стимулює його "подумати про життя".

Тобто, загальноприйняту думку, що глядачі дивляться "серйозне" кіно для особистісного розвитку, а масову кінопродукцію для розваги - помилково.

Таким чином, вдалося виявити структуру глядацьких відносин. Звісно ж важливим відзначити, що виявлені нами типи глядацьких відносин - пізнавально-социализирующий, емоційний, естетичний, який транслює смисли - узгоджуються з теоретичними уявленнями про функції мистецтва, сформульованих в естетиці та психології мистецтва (М. С. Каган, А. Н. Леонтьєв, Л . Н. Столович, А. С. Кармін і ін.).

Даниленко О. І., Янкелевич М. С.