Як ми запам`ятовуємо те, що і так пам`ятаємо? (Про ефект генерації)

Ефект генерації полягає в тому, що випробовувані запам`ятовують краще те, що вони створюють (генерують) самі, в порівнянні з тим, що їм просто демонструють.

Пропонуючи новий погляд на природу феномена, В.М. Аллахвердов (2000) розглядає ефект генерації як наслідок роботи механізму свідомості. Автор вважає, що люди постійно генерують гіпотези про будову навколишнього світу, а їх свідомість прагне підтвердити їх. Власне, крім гіпотез, в свідомості і не знаходиться нічого іншого. За В.М. Аллахвердова, ефект генерації - це приватний аспект післядії вибору гіпотез. Якщо випробуваним за умовою завдання доводиться генерувати матеріал, висуваючи різні гіпотези про те, яким він повинен бути, і вибираючи одну з них, то результат такої генерації надовго зберігається в свідомості. Якщо ж матеріал просто демонструється для запам`ятовування (тобто рішення задачі дається заздалегідь), то вибір гіпотези практично не потрібно, а отже, не потрібно і збереження в свідомості висунутого рішення.

Таке пояснення адекватно вже знайденим закономірностям в рамках дослідження ефекту генерації. Але якщо воно вірне - то повинно передбачати і виявлення нових. Якщо випробувані краще пам`ятають той матеріал, який вони згенерували самі, то, отже, повинні запам`ятовувати і сам факт його генерації, тому що гіпотеза про цей матеріал буде знаходитися в їх свідомості. Методично це легко перевірити - нехай випробуваний з партнером по черзі і врозкид називають елементи з будь-якого обмеженого алфавіту. Якщо ідея правильна, випробовувані будуть, помиляючись, частіше повторювати елементи, до цього названі їх партнером.

В експерименті взяли участь 19 студентів СПбДУ. Виконання завдання проходило в ігровій формі і індивідуально з кожним випробуваним: випробуваний і його "партнер" (експериментатор) по черзі називали станції Санкт-Петербурзького метрополітену (алфавіт - 53 станції). Від учасників експерименту було потрібно не повторювати вже названі станції (елементи алфавіту) і називати їх не по порядку (наприклад, послідовно по лініях), а врозкид. Експеримент припинявся після 53-ї за рахунком відтворення, незалежно від кількості зроблених помилок-повторів.

Результати експерименту виправдали очікування: виявилося, що випробовувані дійсно набагато краще пам`ятають факт називання тих елементів, які згенерували вони самі. Було виявлено, що загальна кількість всіх скоєних випробуваними помилок, що виникають через повторного відтворення станцій, до цього названих їх партнером (57), дійсно значно перевищує загальну кількість всіх скоєних випробуваними помилок- "самоповторов" (20) (t-Стьюдента для залежних вибірок, р = 0).

Проте, отриманий результат не тільки дав відповідь на поставлене запитання, а й породив новий: чому середня кількість всіх помилок, скоєних випробуваними, така невелика - всього ~ 4,5? Можливо, позначається вплив форми проведення експерименту - адже в ньому бере участь не тільки сам випробовуваний, але і його партнер. По ходу експерименту він не тільки називає станції, тим самим, знімаючи можливі сумніви випробуваного про те, чи можна називати цю станцію, а й виконує додаткову функцію підтвердження гіпотез, висунутих випробуваним. Так, не називаючи станції, які на думку випробуваного вже були названі, партнер сприяє зміцненню впевненості випробуваного в його припущеннях, і тому останній з ще меншою ймовірністю називає їх повторно. Якщо ж партнер називає станції, які здаються випробуваному вже названими, то він тим більше не повторює їх.

Інший важливий фактор - те, що випробовувані дуже добре пам`ятають повний набір елементів. Фактично, експериментальне завдання вимагає від них запам`ятовування того, що вони і так добре знають. У традиційній дослідницької парадигмі випробуваним для запам`ятовування навпаки пред`являється навмисно неструктурований матеріал. У міру його пред`явлення випробовувані будують гіпотези про його зміст, які найчастіше виявляються помилковими - тому і виникає безліч помилок. В даному випадку, гіпотези випробовуваних про кожному наступному елементі завжди виявляються вірними: про ті елементи, які генерують вони самі - майже на 100% (і тому середня кількість помилок- "самоповторов" всього 1,11) - а про елементи, названих партнером - хоч і дещо менше, але, по-перше, назва партнером будь-якій станції не є несподіваним для випробовуваних (тому що всі вони належать до одного алфавітом), а по-друге, в силу того, що алфавіт обмежений за обсягом, випробовувані дійсно часто вгадують станції, звані партнером.

Воскресенська Олена Юріївна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!