Особливості самооцінки молодших школярів з хронічними соматичними захворюваннями

Одним з варіантів кризової ситуації для людини є наявність хронічної соматичної хвороби. Особливо гостро кризові ситуації переживаються в молодшому шкільному віці. Особистість молодшого школяра з хронічним соматичним захворюванням знаходиться в особливих умовах і на її розвиток впливають такі особливості: тяжкість захворювання, його природа і тривалість перебування в лікарні режим обмежень і запретов- зміни в мотиваційній сфері, в зв`язку з тим, що хвороба створює перешкоди на шляхи задоволення багатьох потреб-наявність хронічної соматичної хвороби може змінити стиль виховання дитини-хронічна і фізична астенія гальмує розвиток активних форм діяльності-формиров ня іншого тілесного "Я" у хронічно соматичних хворих внаслідок наявності особливого тілесного досвіду-результатом хвороби можуть стати стійкі, іноді важко переборні перебудови особистості хворої дитини, що виражаються у формуванні в умовах хвороби аномальних і егоцентричних установок, захисних і компенсаторних особистісних утворень.

Хвороба може істотно змінити ставлення молодшого школяра до себе, своїм можливостям, сприяти або перешкоджати саморозвитку. З одного боку, хвороба може виявитися унікальною життєвою ситуацією, в якій людина, не поспішаючи, починає осмислювати свої відносини зі світом, своє місце в цьому світі. З іншого боку, ситуацію хвороби можна розглядати як неприємне життєва подія, при наявності якого в дію вступають стратегії впорається поведінки, що дозволяють пом`якшити негативний вплив хвороби на психіку людини.

Отже, ми припускаємо, що самооцінка молодшого школяра з хронічним соматичним захворюванням буде відрізнятися від самооцінки молодшого школяра з відсутністю такого захворювання. Об`єктом емпіричного дослідження виступали 74 людини у віці від 6,5 до 9 років, з яких 47 випробовуваних, які страждають хронічними соматичними захворюваннями (23 з пульмонологічного відділення і 24 з відділення нефрології), і 27 випробовуваних з відсутністю таких. Ми використовували графічний варіант методики вимірювання самооцінки Дембо-Рубінштейн. Для статистичної обробки даних використовувався t- критерій Стьюдента, що дозволяє порівнювати середні значення.

За підсумками опрацювання методики вимірювання самооцінки ДембоРубінштейн в кожній групі випробовуваних були підраховані середні значення по всіх шкалах, що характеризує самооцінку випробовуваних.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити такі висновки. Показники за шкалами "акуратний - неакуратний", "добрий - злий", "наявність друзів - відсутність" відмінностей не мають і у всіх груп випробовуваних досягають максимально позитивного значення.

У хронічних соматичних хворих з відділення пульмонології мінімального значення досягає показник за шкалою "здоровий - хворий". Тобто дані випробувані більш сприйнятливі до своєї хвороби і досить низько оцінюють стан свого здоров`я.

У хронічних соматичних хворих з відділення нефрології спостерігається найвищий показник за шкалою "веселий - нудний" серед всіх груп випробовуваних. Багато випробовувані з цього відділення вважають себе практично здоровими (відмінностей за шкалою "здоровий - хворий" між піддослідними з відділення нефрології та випробуваними без хронічних соматичних захворювань виявлено не було). Результати, отримані в групі випробуваних з відділення нефрології, викликають деякі сумніви щодо адекватності оцінювання пацієнтами себе. Можна припустити, що виявлення великого відсотка випробовуваних з високим рівнем оцінювання себе за деякими шкалами у порівнянні з іншими групами є наслідком дії психологічних захистів, застосовуючи які дитина на усвідомленому рівні не може адекватно відобразити свої особливості. Активне використання психологічних захистів пацієнтами відділення нефрології може свідчити про більшу особистісної значущості для дитини хронічного захворювання сечової системи, ніж хронічного захворювання дихальних шляхів, більш соціально прийнятного.

Як показав аналіз шкали "розумний - дурний", випробовувані з хронічними соматичними захворюваннями вважають себе досить розумними. У них показник по даній шкалі вище, ніж у випробовуваних без хронічних соматичних захворювань. Можливо, такий стан справ пов`язаний з умовами госпіталізації, індивідуальним навчанням кожної дитини і відсутністю постійної конкуренції, яка неминуча при груповому навчанні дітей в школі.

Жуковська І.В.