Психологічна структура емоції в контексті проблеми сприйняття емоцій

При вивченні сприйняття емоцій іншої людини необхідно створити теоретичний конструкт, який можна покласти в основу емпіричного дослідження. В якості такої основи ми використовуємо уявлення про психологічну структуру емоції, специфічне для вивчення обраного нами феномена сприйняття емоцій. Емоція як психічне явище традиційно включає в свою структуру предмет емоції (її причину) і відношення (Тхостов А.Ш., Колимба І.Г., 1999). На наш погляд, даний підхід відрізняється деякою механістичністю. У ньому ігнорується переживання як невід`ємний компонент емоції, а також в якості складової психічної реальності розглядається об`єкт зовнішньої реальності - якийсь предмет, який "об`єктивно" викликає те чи інше "ставлення", до якого, по суті, і зводиться багатовимірний феномен емоції.

Інший погляд на структуру емоції запропонований Є. П. Ільїн (2001), який називає в якості компонентів емоційного реагування наступні: переживання як імпрессівной компонент, фізіологічний компонент і експресивний компонент. Однак нам здається можливим внести деякі зміни в ці уявлення з тим, щоб пізнати якісну своєрідність емоційних явищ.

Психологічна структура емоції може бути представлена як складова з чотирьох компонентів: 1) емоціогенной ситуації як сукупності суб`єктивно сприйнятих і інтерпретованих зовнішніх або внутрішніх умов, які є причиною виникнення емоції- 2) імпресивного компонента як суб`єктивного переживання емоції- 3) експресивного компонента як сукупності емоційних проявів ( поведінкових і фізіологічних) - 4) перцептивного компонента як сприйняття трьох перерахованих вище компонентів.

Тепер розберемо кожен з компонентів і спробуємо обгрунтувати правомірність даного підходу при вивченні сприйняття емоцій.

Емоція як об`єкт сприйняття постає, з одного боку, як імпрессівной феномен (суб`єктивне переживання, недоступне прямому спостереженню ззовні, дане суб`єкту безпосередньо) і експресивний феномен (емоційне вираження в поведінці і фізіологічні зміни, які можуть в більшій чи меншій мірі спостерігатися іншими людьми). Ми вважаємо недостатнім виділення тільки даних компонентів емоції, оскільки невід`ємним супроводом переживання і вираження емоції є її сприйняття або самою людиною, або іншими людьми. Отже, виправданим, на наш погляд, є включення в структуру емоції також перцептивного компонента, тобто сприйняття людиною власне емоційного переживання, або її експресивних проявів.

Далі в структуру емоції ми пропонуємо включити слідом за сприйняттям етап усвідомлення емоції. При цьому ступінь усвідомлення суб`єктом емоції може варіювати. Якщо емоція усвідомлюється в достатній мірі, то вона піддається категоризації (позначенню, називання). Якщо ж усвідомлення емоції є недостатнім для її категоризації, то вона постає в свідомості суб`єкта сприйняття через окремі прояви, через емоційний тон відчуття, які людина не може позначити якимось певним словом.

Після цього ми вважаємо можливість вербалізації емоції (при відсутності алекситимии) як при категоризації, так і без неї. Різниця буде лише в предметі висловлювання: в першому випадку це буде більш-менш конкретне позначення випробовується стану, відчуття, переживання і т.п., для другого ж випадку будуть характерні висловлювання про окремі відчуттях, проявах, станах.

В якості окремого компонента емоції ми виділяємо те, що прямо або побічно є причиною емоції - емоціогенних ситуацій, під якою розуміється не просто сукупність обставин, що склалися на момент виникнення емоції, а їх сприйняття і суб`єктивна інтерпретація людиною. На її формування можуть вплинути як предмети навколишньої дійсності і інші люди, так і процеси, що відбуваються в ментальної реальності людини без віднесеності до будь-яких більш прийнятною ззовні явищам.

Таким чином, згідно з описаною вище психологічній структурі емоцій, пізнання емоцій іншої людини здійснюється, з одного боку, безпосередньо - на основі спостереження за емоційними проявами, з іншого - опосередковано - через знання причин виникнення емоції, особистісні характеристики людини, чиї емоції сприймаються, припущення щодо його суб`єктивного переживання, через опору на власний досвід переживань або уявлення про зміст емоційної сфери іншої людини.

Бергфельд А.Ю., Вакурова О.Н