Тест келли як синтез ідіографіческого і номотетического підходів до особистості

У сучасній вітчизняній психології наростає інтерес до вивчення індивідуальності особистості на противагу радянському періоду, коли особистість описувалася переважно через соціально-типові характеристики.

У зв`язку з цим одним з важливих питань діагностики особистості є проблема поєднання ідіографіческого і номотетического підходів до дослідження особистості. Ці терміни належать німецькому філософу Вільгельму Виндельбанду, який протиставив природничо-науковий та історичний ряди знань. Засновник диференціальної психології В. Штерн, переніс цю дихотомію в психологію, застосувавши її до опису особистості. Сутність номотетического підходу, з його точки зору, полягає в тому, що одна або кілька рис досліджуються на багатьох індивідів, тоді як при идиографический підході один індивід описується за допомогою низки ознак і взаємозв`язків між ними для виявлення його унікальності. Він віддавав перевагу идиографический підходу, який реалізується в персонології - особливої дисципліни, предметом якої служить персона як "жива унікальна цілісність, яка прагне до мети, відкрита по відношенню до світу". Однак він був далекий від думки про те, що номотетический підхід гірше або не потрібен зовсім. Навпаки, він підкреслював, що идиографический метод забезпечує краще розуміння особистості на основі унікального взаємодії номотетична визначаються рис.

Психологічні методи дуже різняться за легкістю їх застосування в номотетіческіх і идиографический напрямках. Чим більше стандартизованим, жорстко обмеженим у виборі відповідей випробуваним є метод, тим краще він працює на групах випробовуваних і тим менш податливий в інтерпретації окремих випадків. І навпаки, чим більше ступенів свободи передбачає метод, тим більше він хороший для індивідуальної діагностики, але складний технічно для зіставлення результатів багатьох людей. Не випадково при зіставленні окремих властивостей особистості з іншими поведінковими проявами частіше використовуються опитувальники, а для індивідуального консультування проектні методики. Це обумовлено тим, що опитувальник дає, як правило, уявлення про ступінь вираженості певної особистісної риси, побічно пов`язаної з особистісної проблемою, в той час як проектна методика може вивести прямо на суть проблеми.

В даний час особливо зростає попит на такі методи, які розкривають унікальні особистісні характеристики, але в той же час не несуть на собі відбиток клінічності. До розряду таких методів можна віднести репертуарний особистісний тест, створений Д. Келлі на основі його теорії особистісних конструктів. Репертуарні решітки являють собою матриці (таблиці), рядками якої є критерії (конструкти, ознаки), за якими оцінюються об`єкти (люди, матеріальні об`єкти), що становлять стовпці.

Обробка даних за стовпцями дозволяє досліджувати характеристики об`єктів оцінки. Обробка даних по рядках дає можливість простежити варіювання ознаки при оцінці різних людей. Всі ці можливості вигідно відрізняють дану техніку від опитувальників по ряду позицій.

1. Якщо опитувальник складається з питань, трактування яких випробуваним може бути йому незрозумілою, то решітка пропонує випробуваному зробити оцінку об`єкта по конкретному критерію їм же самим і сформульованому.

2. В анкетах пропонується оцінювати переважно власні характеристики і поведінку, в тесті Келлі випробуваний оцінює як себе, так і інших людей.

3. В анкетах випробуваний оцінює себе і свою поведінку в загальному як найбільш характерне, тоді як в тесті Келлі оцінюється свою поведінку стосовно до спілкування з конкретними людьми.

4. Опитувальник при обробці дозволяє отримати певні бали по закладеним в нього шкалами. Решітка при обробці дозволяє отримати багато показників із застосуванням різних статистичних процедур.

5. Інтерпретація результатів застосування опитувальника спирається на нормативні дані, які вузько застосовні в рамках вікових, статевих та інших соціальних груп випробовуваних.

Дані тесту Келлі в принципі не можуть бути нормативними, оскільки мета їх отримання полягає в виявленні суб`єктивної картини світу випробуваного.

Найголовніша перевага методу репертуарних решіток полягає в необмежені можливості його модифікації відповідно до завдань діагностики. Можна сказати, що це тест-трансформер, в якому можна змінювати як кількісні параметри, так і змістовне наповнення.

Шкуратова І.П.