Особистість як об`єкт мимовільного виховання

Вивченню проблематики послідовного і цілеспрямованого виховання людини, формування його особистості присвячена величезна кількість теоретичних і емпіричних робіт. Їх основний методичної позицією виступає констатація односпрямованого впливу дорослої людини (одного з батьків, вчителя, вихователя) на молоду людину (дитину, школяра, студента). При цьому позиція взаємодії, як правило, мислиться лише як одна з можливостей зробити вплив дорослого ще більш ефективним і точним. Цілеспрямоване виховання є не тільки провідним, але і абсолютно необхідним чинником розвитку людини. Однак було б настільки ж нелогічно вважати, що особистість дорослої людини - це механічна сукупність цілеспрямованих виховних впливів. Для розуміння психології конкретної людини не менш важливо враховувати і ті середовищні впливу, які не мали виховних функцій, не були спрямовані на даної людини, але все ж стали причиною змін його особистості.

Коло каналів мимовільного виховання надзвичайно широкий. Якщо акцентуватися на статеворольової виховання, то тут важливі манера взаємин у батьківській родині-різноманітність і склад іграшок, які не збігаються для хлопчиків і дівчаток-відмінність в частоті зображення і характер дій хлопчиків і дівчаток в книжкових ілюстраціях і т. Д. Проблематичність обліку такого виховання полягає в тому, що до періоду дорослості його результати для самої людини частиною суб`єктивної реальності, а самі впливу пішли в підсвідому пам`ять, роблячи неможливим їх усвідомлення, співвіднесення зі своїми л чностнимі особливостями і подальше переосмислення суті власного Я. При цьому хоча б в загальних рисах будь-яка людина може розповісти про своє минуле. Однак та частина дитячої та юнацької досвіду, яка залишається доступною усвідомлення, виявляється істотно "підредагувати" наступним життєвим досвідом, аж до формування типових (надіндивідуальних) уявлень.

Так, наприклад, типовим є той факт, що молоді люди оцінюють взаємини і поведінку своїх батьків, свої відносини з ними набагато стриманіше, ніж дорослі люди (для яких аналогічний юнацький досвід уже в далекому минулому). Також характерно, що в більшості своїй дорослі люди вважають свою власну сімейне життя і сімейні стосунки більш благополучними, ніж у своїй батьківській родині-на їхню думку, вони більше уваги приділяють реальному вихованню своїх дітей, ніж їхні батьки в свій час.

Однак існують джерела мимовільного виховного впливу, які однозначно реєструються, не потребують додаткової психологічної оцінки і в якості важливого средового оточення обов`язково повинні брати участь в становленні особистості. Зокрема, є всі підстави вважати вельми перспективним вивчення мимовільної виховної ролі демографічних характеристик: склад сім`ї батьків (неповна, повна розширена), форма батьківської сім`ї (офіційний або громадянський шлюб), порядок народження в батьківській родині, наявність і статевий склад сіблінгов, наявність і статевий склад власних дітей.

Дослідження, проведені нами на вибірках дорослих сімейних жінок, показують, що перераховані демографічні характеристики досить послідовно і значимо співвідносяться з деякими особливостями дорослої людини. Зокрема, наявність в дитинстві сестер співвідноситься з менш сприятливими значеннями широкого кола особистісних властивостей і показників психологічного стану. Наявність братів в середньому призводить до менш вираженим наслідків, загальний зміст яких - посилення психологічних якостей, традиційно трактували як "чоловічі".

Черговість народження також асоційована з особистістю дорослої жінки: в цілому більш сприятливі особистісні оцінки демонструють первістки в порівнянні з другими дітьми в батьківській родині. Найбільш цікавим на даний момент видається вивчення "вкладу" дітей у виховання особистості батьків.

Зараз вже можна констатувати, що народження і подальше виховання доньки інакше відбивається в особистості жінки, ніж сина, а виховання однієї доньки (сина) - інакше, ніж двох-трьох дочок. Тільки облік можливостей цілеспрямованого і мимовільного компонентів виховання здатні зробити цей процес по-справжньому керованим, а особистість дорослої людини доступною для вивчення і корекції.

Філімоненко Ю. І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!