Психологічні аспекти впливу родини на суб`єктивно пережитий вік в юності

Етап молодості характеризується, по-перше, продовженням становлення, розвитку та формування особистісних (психічних і соціально-психологічних) якостей, становлення самосвідомості, а по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності і в плані визначення людиною свого місця в суспільстві, але часто у сучасної молоді ці завдання виявляються нерозв`язними. Це поєднується і з особливим соціальним становищем більшості молодих людей: багато хто з них входять в соціальну групу студентства і проживають ще спільно з батьківською сім`єю.

Ми припускаємо, що саме ставлення батьків до прав, обов`язків та віковою статусу людини навіть в період юності може мати значний вплив на становлення його вікового самосвідомості.

Мета роботи - вивчення зв`язку між сприйняттям віку молодої людини в сім`ї та його суб`єктивно пережитим віком.

В експериментальному дослідженні брали участь 2 групи. Перша група: молоді люди обох статей, 21 чоловік у віці від 18 до 23 років. Друга група випробовуваних - батьки обстежених молодих людей - склала 21 осіб обох статей у віці від 39 до 55 років.

В роботі використовувалися: методика А.А. Кроніка "Психологічний вік людини", анкети "Суб`єктивне ставлення до свого віку в юності" і "Суб`єктивне ставлення батьків до віку своїх дітей-юнаків", розроблені О.О.Дьомін. Дослідження проводилося в г.Сиктивкар в квітні 2006 р

Велика частина піддослідних мають заниженими значеннями психологічного віку в зіставленні з біологічним (близько 50%). Ми можемо дати пояснення цим результатам в контексті відносини з батьківською сім`єю, проаналізувавши дані анкетування.

Отримані при анкетуванні результати говорять про сприйняття батьками своїх дітей зрілими в меншій мірі, ніж самими юнаками. Майже за всіма твердженнями батьки менше висловлювали свою згоду, ніж молоді люди. Наприклад, 14,3% батьків і 28,6% самих юнаків вважають, що молоді люди більше зайняті по дому, ніж їхні батьки в тому ж возрасте- лише 19,1% батьків впевнені, що молоді люди більш відповідальні при виконанні будь-якої роботи , ніж були вони в юнацькому возрасте- 14,7% з опитаних батьків у міру дорослішання батьки юнаків перестають ставитися до них як до дітям тільки 14,3% батьків стверджують, що молоді люди мало залежать від них. З батьків 28,6% опитаних вважають, що їхні діти-юнаки самостійно заробляють гроші на власні потреби, серед опитаних молодих людей ця цифра становить 42,9%. Ймовірно, юнаки не в змозі оцінити свої матеріальні витрати і потреби. З цього можна припустити економічну неспроможність молодих людей. Яскраво виявилося і те, що в даному віці у більшості опитаних ще не відбувся перехід до турботи про батьків (лише 4,8% опитаних батьки часто звертаються з проханнями до молодих людей, не дивлячись на їх зайнятість у навчанні), тоді як самі молоді люди часто звертаються до батьків з проханнями (в 49% випадків на думку дітей і в 58% випадків на думку батьків).

В результаті обробки даних був виявлений взаємозв`язок між ставленням хлопців до свого віковою статусу і ставленням батьків до їх віковим статусом (k = 0,49 при p = 0,02). Ці фактори взаємопов`язані. Спільне проживання - це, перш за все взаємодія, спілкування, яке мало коли минає без взаємного впливу людей друг на друга. Поведінка молодих людей дуже сильно відбивається на сприйнятті їх батьками, зокрема на сприйняття їх вікових особливостей. А це, в свою чергу, визначає ставлення батьків до своїх вже досить дорослим дітям.

Також була виявлена тенденція до зближення психологічного віку юнаків з їх віковим статусом в батьківській родині (k = 0,32 при p = 0,1). Ці дані підтверджують наше припущення про вплив відносини батьків на становлення вікового самосвідомості.

Таким чином, відносини в батьківській родині до молодих людей не завжди відповідають віковим нормам, ще зберігається залежність юнаків від батьків, опіка з боку батьків, заниження психологічного віку молодих людей з боку батьків.

Гіпотеза дослідження була частково підтверджена: з`ясувалося наявність тенденції до взаємозв`язку між суб`єктивним сприйняттям власного віку у юнаків і сприйняттям його віку батьками. Однак дана проблематика вимагає подальшої розробки.

Дьоміна Ольга Олександрівна