Вплив сім`ї на становлення особистості

Вплив сім`ї на становлення особистості
Традиційно головним інститутом виховання є сім`я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім`ї, він зберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім`ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім`єю. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу в школу він вже більш ніж наполовину сформувався як особистість.
Сім`я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для нього в сім`ї людей - матері, батька, бабусі, дідусі, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

Сім`я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти-честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неполноценності- нестриманий батько, який із себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей і т.д.
У зв`язку з особливою виховною роллю родини виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім`ї на виховання дитини. Для цього необхідно точно визначити внутрісімейні соціально-психологічні чинники, мають виховне значення.
Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, моральної зв`язку батьків з дитиною. Батькам ні в якому разі не варто пускати процес виховання на самоплив і в більш старшому віці, залишати змужнілого дитини наодинці самим з собою.




Саме в родині дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як себе вести в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чого ми вчимо дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб він бачив, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. (Якщо Ваша дитина бачить, що його мама і тато, які щодня твердять йому, що брехати негарно, самі того не помічаючи, відступають від цього правила, все виховання може піти нанівець.)
Кожен з батьків бачить в дітях своє продовження, реалізацію певних установок або ідеалів. І дуже важко відступає від них.
Конфліктна ситуація між батьками - різні підходи до виховання дітей.
Перше завдання батьків - знайти загальне рішення, переконати один одного. Якщо доведеться йти на компроміс, то обов`язково, щоб основні вимоги сторін були задоволені. Коли один батько приймає рішення, він обов`язково повинен пам`ятати про позицію другого.
Друге завдання - зробити так, щоб дитина не бачив протиріч в позиціях батьків, тобто обговорювати ці питання краще без нього.
Діти швидко «схоплюють» сказане і досить легко маневрують між батьками, домагаючись сьогохвилинних вигод (зазвичай в сторону ліні, поганого навчання, неслухняності і т.д.).
Батьки, приймаючи рішення, повинні на перше місце ставити не власні погляди, а то, що буде більш корисним для дитини.
У спілкуванні у дорослих і дітей виробляються принципи спілкування:
1) Прийняття дитини, тобто дитина приймається таким, яким він є.
2) Емпатія (співпереживання) - дорослий дивиться очима дитини на проблеми, приймає його позицію.
3) Конгруентність. Передбачає адекватне ставлення з боку дорослої людини до того, що відбувається.