Вплив конфліктів на розвиток дитини

Вплив конфліктів на розвиток дитини
Конфлікти виникають при відношенні батьків до підлітка як до маленької дитини і при непослідовності вимог, коли від нього очікується то дитяча слухняність, то доросла самостійність. Часто джерелом конфлікту стає зовнішній вигляд підлітка. Батьків не влаштовує ні мода, ні ціни на речі, так потрібні їх дитині. А підліток, вважаючи себе унікальною особистістю, в той же час прагне нічим не відрізнятися від однолітків. Каменем спотикання в багатьох сім`ях може стати питання: до котрої години підліток може гуляти ввечері? Або батьки вважають, що дівчинці рано зустрічатися з хлопчиком і т.д. легка ранимість цього «дорослого» дитини вимагає від батьків терплячого роз`яснення. Але ні в якому разі моралей і нотацій! Підліток хоче, щоб дорослі рахувалися з його думкою, поважали його погляди. Ставлення до себе як до маленького образить підлітка. Ось чому неприпустимі з боку батьків дріб`язкова опіка, зайвий контроль. Слова переконання, ради або прохання, якими батьки на рівних звернуться до підлітка, впливають швидше.

Існує 4 способи підтримки конфліктних ситуацій:

1. Відхід від проблеми (чисто ділове спілкування)
2. Світ за всяку ціну (для дорослого відносини з дитиною найдорожче). Закриваючи очі на негативні вчинки, дорослий не допомагає підлітку, а навпаки - заохочує негативні форми поведінки дитини.
3. Перемога за всяку ціну (дорослий прагнути виграти, намагаючись придушити непотрібні форми поведінки дитини. Якщо він програє в одному, то буде прагнути виграти в іншому. Ця ситуація нескінченна.)
4. Продуктивний (компромісний варіант). Цей варіант передбачає часткову перемогу і в одному і в іншому таборі. До цього обов`язково потрібно йти разом, тобто це повинно стати результатом спільного рішення.




У підлітковому віці дуже важливо інтимно-особистісне спілкування. Довіра, повага, розуміння, любов - то, що повинно бути присутнім у відносинах з батьками





Для досягнення виховних цілей в родині батьки звертаються до різноманітних засобів впливу: заохочують і карають дитини, прагнуть стати для нього зразком. В результаті розумного застосування заохочень розвиток дітей як особистості можна прискорити, зробити більш успішним, ніж при використанні заборон і покарань. Якщо все ж виникає потреба в покараннях, то для посилення виховного ефекту покарання по можливості має йти безпосередньо за заслуговує їх проступком. Покарання має бути справедливим, але не жорстоким. Дуже суворе покарання може викликати у дитини страх або озлобленість. Покарання більш ефективно в тому випадку, якщо проступок, за який він покараний, розумно йому пояснений. Будь-яка фізична дія формує у дитини переконання, що він теж зможе діяти силою, коли його щось не влаштує.

З появою другої дитини привілеї старшого брата або сестри зазвичай обмежуються. Старша дитина тепер змушений, причому часто безуспішно, знову завойовувати батьківську увагу, яка більшою мірою зазвичай звернена на молодших дітей.
Специфічні умови для виховання складаються в так званій неповній сім`ї, де відсутній один з батьків. Хлопчики набагато гостріше, ніж дівчатка, сприймають відсутність в сім`ї батька-без батьків вони часто бувають задиристими і неспокійними.
Розпад сім`ї негативно впливає на відношення між батьками і дітьми, особливо між матерями і синами. У зв`язку з тим, що батьки самі відчувають порушення душевної рівноваги, їм зазвичай бракує сил, щоб допомогти дітям впорається з виниклими проблемами якраз в той момент життя, коли ті особливо потребують їх любові і підтримки.
Після розлучення батьків хлопчики нерідко стають некерованими, втрачають самоконтроль, проявляючи одночасно підвищену тривожність. Ці характерні риси поведінки особливо помітні в протягом перших місяців життя після розлучення, а до двох років після нього згладжуються. Така ж закономірність, але з менш вираженими негативними симптомами спостерігається в поведінці дівчаток після розлучення батьків.


Таким чином, для того, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативний вплив сім`ї на виховання дитини необхідно пам`ятати внутрісімейні психологічні чинники, мають виховне значення:
- Брати активну участь в житті сім`ї-- Завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною-- Цікавитися проблемами дитини, вникати у всі виникаючі в його житті складності і допомагати розвивати свої вміння та таланти- - Чи не надавати на дитину ніякого натиску, допомагаючи йому тим самим самостійно приймати рішення-- Мати уявлення про різні етапи в житті дитини-- Поважати право дитини на власну думка-- Вміти стримувати власницькі інстинкти і ставитися до дитини як до рівноправного партнера, який просто пок а що володіє меншим життєвим опитом- - З повагою ставитися до прагнення всіх інших членів родини робити кар`єру і самовдосконалюватися.