Організація примусових заходів медичного характеру наркоспоживачів у в`єтнамі

Ситуація з наркоманією залишається в значній мірі некерованою в багатьох регіонах світу. У В`єтнамі проблема наркоманії також виглядає драматично. За даними Державного Комітету по боротьбі з наркоманією і Наркотичним Оборотом В`єтнаму в 2004 році у В`єтнамі є понад півмільйона наркоманів, і це число постійно збільшується.

Центри соціально-трудового виховання (ЦСТВ) були створені в 1996 році за указом уряду В`єтнаму для примусового лікування наркоманів, які порушують адміністративні та соціально-громадські правила. ЦСТВ зазвичай будують далеко від населених пунктів. Щоб створювати середовище, чисту від наркотиків, вони обносяться високими стінами або огорожами з колючого дроту. Всі вхідні та вихідні з ЦСТВ знаходяться під строгим контролем. На території ЦСТВ зазвичай є кілька ділянок: навчальний ділянку, де курсанти (так називають хворих на наркоманію в ЦСТВ) вчаться, і виробнича дільниця, де вони працюють.

У кожному ЦСТВ лікується від 1000 до 1500 наркоспоживачів (більшість - героїновий). Ці споживачі наркотиків примусово госпіталізуються в ЦСТВ на лікування за наказом спеціальної комісії місцевої влади. Вони діляться на бригади, чисельністю від 25 до 40 курсантів, в залежності від виду заняття (наприклад, бригада садівників, слюсарів, кравців і т.д.). Всі курсанти дотримуються суворого режиму.

Лікувально-реабілітаційна програма в ЦСТВ триває два роки. Вона складається з трьох періодів: перший період - це лікування абстіненціонного синдрому з медичної парадигмі протягом перших 7-10 днів після госпіталізації. Другий період - стабілізація і ремісія - триває близько 1-2 місяців. У цей період курсанти відвідують заняття, присвячені шкоді наркотиків, СНІДу та шляхам зараження, беруть участь у спортивних іграх. Трудова діяльність для них залишається добровільною, особливо для видів важкої праці. Найтриваліший період - третій - це період відновлення, що триває більше 20 місяців. У цей період йде професійне навчання курсантів з різних спеціальностей, проходять спортивні змагання та конкурси самодіяльності.

Оцінюючи лікувально-реабілітаційну програму ЦСТВ в цілому, можна стверджувати, що ця форма організації лікувально-реабілітаційної роботи, хоча і має недоліки, все ж є перспективною. По-перше, така форма організації дає можливість одночасно лікувати велику кількість наркоспоживачів, що сприяє стримування рівня злочинності та поширення наркоманії в суспільстві. По-друге, в ЦСТВ можна проводити лікувально-реабілітаційну програму з тривалим терміном в середовищі, чистою від наркотиків, що є гарною передумовою повного одужання. По-третє, це наукова цінність ЦСТВ, де проходять дослідження, випробування нових реабілітаційних програм, нових методів психотерапії або нових медикаментів.

Однак, насправді, ефективність діяльності ЦСТВ далеко не відповідає очікуванням їх творців. За статистичними даними ЦСТВ р Ханоя більше 85% випускників цих центрів повертаються до вживання наркотиків протягом першого року після виписки.

Низьку ефективність лікувально-реабілітаційної діяльності ЦСТВ, на наш погляд, можна пояснити тим, що, по-перше, це пов`язано з матеріальними труднощами в ЦСТВ. По-друге, це пов`язано з кадровим питанням-за різних причин ЦСТВ не приваблюють кваліфікованих фахівців. Відсутність найважливішої ланки - психологічного, в організації роботи веде до того, що вся робота психотерапевтичного характеру проводиться не на професійному рівні.

По-третє, високий відсоток рецидивів курсантів пов`язаний з відчуженим ставленням значної частини суспільства до хворих на наркоманію. Хворі не отримують необхідну соціальну підтримку, і це є важливим перешкодою до їх соціальної реадаптації після виписки.

Крім цього, тюремний режим сприяє створенню в ЦСТВ досить напруженої атмосфери, ворожих відносин між курсантами та працівниками. Можливо, це є причиною того, що серед курсантів був виявлений високий рівень депресивності і напруженості (у 94,6% жінок і 82,7% чоловіків виявлені депресивні розлади різних ступенів).

Таким чином, центр соціально-трудового виховання, на наш погляд, є перспективною програмою примусових заходів медичного характеру наркоспоживачів, але лише за умови належного фінансування і вирішення кадрового питання.

Куан Ч.Ш.