Психологічні причини втечі неповнолітніх з дому

Серед різних форм девіантної поведінки неповнолітніх виділяється втечу з дому або дитячого закладу інтернатного типу, детермінанти яких в даний час вивчаються. Дитина, що опинився на вулиці, ризикує своїм фізичним і психічним здоров`ям, набуває асоціальний і антисоціальний досвід. Тому в нашій країні створюються установи, покликані захистити дитину. Одне з них - Державна установа Вологодської області Соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх "Фенікс". Серед вихованців СРЦН переважна більшість дітей мають досвід втечі з дому, або самовільного відходу з дитячих будинків та будинків-інтернатів. У 2003 - 2004 роках на базі СРЦН "Фенікс" проводилося дослідження психологічних причин втечі неповнолітніх.

До вибірки були включені 55 неповнолітніх у віці від 12 до 17 років, як жіночого, так і чоловічої статі (13 дівчаток, 42 хлопчика). Методом дослідження було нестандартизоване інтерв`ю, коректне застосування якого передбачає можливість встановити контакт і досягти довірчих відносин з випробуваним. З більшістю дітей інтерв`ю проводилося 2-3 рази, щоб врахувати природні ритми коливання уваги респондентів, їх втомлюваність, а також режим їх життя. Вибір методу обумовлений його адекватністю віком, зручністю і гнучкістю. Головним обмеженням методу інтерв`ю є висока суб`єктивність оцінок.

План інтерв`ю включав з себе: а) питання, що дозволяють дитині відновити ситуацію в родині і в школі, що передувала побіжу і викликала його-б) питання про самому втечу і наступному за ним бродяжництві, про ставлення до нього-в) питання про перспективи повернення. Серед питань були прямі, непрямі і проектні. У змісті питань були закладені діагностичні ознаки, за якими можна судити про відповідність поведінки нормі реакції. Зокрема, про невідповідність їй кажуть ознаки дромомании.

Інтерв`ю найчастіше проводилося в 2 етапи. На першому йшлося про уявленнях дитини про факт втечі, безвідносно його власної ситуації. На другому етапі мова йшла про конкретну ситуацію в житті дитини, про його досвід втечі. Порядок пред`явлення питань залежав від логіки мовлення дитини, їх ставили у порядку близькому до природному перебігу розмови.

Серед відповідей шляхом їх якісного аналізу були виділені суб`єктивні детермінанти, усвідомлювані респондентами як домінуючі. Таким чином, були визначені сім груп психологічних причин, що викликають втечу неповнолітнього з дому.

1. Протестна реакція на обставини життя, які сприймаються як несприятливі: відсутність нормальних умов життя, конфлікти, алкоголізм батьків, жорстоке поводження - 29% респондентів.

2. Закріплена в досвіді стереотипна реакція догляду або відмови. Опитані (20%) вважають, що діяли "за звичкою", - це діти, які мають досвід багаторазових пагонів. З них 14,5% мають ознаки органічного ураження ЦНС і ознаки дромомании.

3. Реакція емансипації - прагнення бути і вважатися дорослим. 14,5% респондентів називали головною причиною їх відходу ту обставину, що значущі дорослі не брали до уваги дорослішання дитини, обмежували свободу, що викликало численні конфлікти і в результаті призвело до втечі. Всі ці випадки без винятку характеризуються наявністю внутрісімейного конфлікту.

4. Конформне поведінку - пагони "за компанію", схильність дитини до впливу інших людей. 14,5% дітей визнавали, що пішли з дому з ініціативи іншого, найчастіше - друга. Ці неповнолітні розуміли в момент втечі і після нього, що вдома за них хвилюються і покарають після повернення, але бажання "не втратити обличчя" перед референтними однолітками було сильнішим за страх покарання.

5. Сенсорний голод - потреба в нових враженнях (13%).

6. Демонстративні реакції - прагнення привернути до себе увагу значущих осіб, розрахунок на те, що будуть шукати і знайдуть (5,4%).

7. Цільове поведінку - приклад норми реакції. Дитина, здійснюючи втечу з дому, переслідує конкретну реалістичну мету (3,6%).

Процентне співвідношення відповідей не може бути екстрапольоване на весь контингент вихованців СРЦН, що мають досвід втечі. Результати дають матеріал для осмислення причин втечі і для побудови програми психологічної реабілітації таких дітей.

Іванова О.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!