Предиктори материнського горя в ситуації народження "особливого" дитини

Перехід до батьківства сам по собі є травматичною і напруженою ситуацією в житті людини (Elliott et al., 1983). Драматичні обставини життя, зокрема, народження дитини з перинатальною патологією, обтяжують адаптацію до ролі батька (матері). Тяжке випробування таїть в собі ризик порушити життєдіяльність членів сім`ї, викликає непоправні втрати, руйнує надії і плани, пов`язані з майбутнім. Багато дослідників і фахівці допомагають професій такі життєві випробування як народження "особливого" дитини, мертвонародження або поява дитини раніше терміну за ступенем тяжкості прирівнюють, наприклад, до смерті чоловіка або тюремного ув`язнення.

У нашому дослідженні переживання розглядається як будь-який випробовується суб`єктом емоційно забарвлене стан і явище дійсності, безпосередньо представлене стан в його свідомості і виступає для нього як подія його власного життя (Ф.Е. Василюк, 1990).

Вперше детальний розгляд кризових переживань батьків призводить Е. Шухардт (1979). Перші роботи в області материнського переживання смерті новонародженого належать Kennell, Slyter, and Klaus (1970). Як піонери наукового дослідження в цій області, вони взяли інтерв`ю у матерів які зазнали важку втрату і встановили, що матері важко переживають смерть новонародженого, незалежно від гестаційного віку, маси тіла при народженні, особливостей появи та інших факторів. Встановлено, що ті матері, які були щасливі в очікуванні дитини і які раніше відчули втрату вагітності, демонстрували найбільш інтенсивні переживання. Подальші дослідження виявили, що горе після смерті дитини більш серйозно, ніж після смерті чоловіка або смерть одного з батьків, дорослої дитини (Middleton et al. 1998 Sanders 1979).

Менш вивченою стороною залишається вплив специфічних змінних (предикторів) на материнське переживання, пов`язане з народженням "особливого" дитини, що створює основу для психопрофілактичної роботи з вагітними жінками і молодими батьками.

Зарубіжні дослідники описали інтернальні і екстернальні медіатори (посередники) впливають на емоційні переживання матерів. До групи інтернальних медіаторів відносяться стратегії копінг-поведінки і демографічні змінні, до екстернальним медіаторів - сприйнята соціальна підтримка, задоволеність стосунками, інтервал після події (зокрема, смерті) і наявність дітей в сім`ї.

Копінг-поведінка. При взаємодія з кризовою ситуацією необхідні навички копінг-поведінки або впорається поведінки - особливого соціального поведінки, сенс якого опанувати, дозволити або пом`якшити, звикнути або ухилитися від вимог, що пред`являються кризовою ситуацією. Емоційно-орієнтований копінг і проблемно-орієнтований копінг зачіпають емоції, але використання емоційно-орієнтованого копінга має більш негативний ефект на емоції в кризових ситуаціях (Charlton, Thompson 1996- Folkman, Lazarus 1988).

Сприймається підтримка. Підтримка при важких життєвих подіях сприяє "буферизації" негативних ефектів стресу. У багатьох дослідженнях виявлено негативний кореляційний зв`язок сприйнятої соціальної підтримки з материнською тугою (Brabant, Forsyth, 1995- Lasker, Toedter 1991).

Задоволеність відносинами. Лін і Ласкер (1996) відзначають, що подружні стосунки "... можуть пом`якшувати процес засмучення після народження або втрати, запобігати важкі переживання". Так, смерть новонародженого виступає травмою і батьки відчувають трагедію одночасно. Це часто забирає взаємну підтримку, що діє протягом гострої кризи, створюючи вторинну втрату при проживанні ситуації (Bohannon, 1990-1991- Cook 1983).

Інтервал після події (смерті) і наявність дітей в сім`ї. Goldbach (1991), Lasker, Toedter (1991) виявили, що гестаційний вік позитивно корелював з сумом, а інтервал після смерті негативно корелював з важкими переживаннями. Аналіз літератури показує, що рівень емоційних реакцій у батьків з досвідом після смерті

Куфтяк Є.В.