Смерть або тяжка хвороба близьких родичів як криза для сім`ї

Смерть або тяжка хвороба близького родича - це криза для всієї родини. Ці події мають віддалені наслідки як для дітей і підлітків, так і для дорослих членів сім`ї.

Іноді смерть близької людини надає на членів сім`ї настільки глибокий вплив, що потрібна професійна психологічна допомога. Ризик ускладненою реакції мають сім`ї, в яких близькі люди загинули насильницькою смертю, в результаті аварії, вбивства, самогубства.

H. І. Оліфірович, Т. А. Зінкевич-Куземкино проаналізували і описали кілька типів дисфункціональних реакцій сімейної системи в ситуації втрати одного з її членів. Це реагування за типами: злиття (соціальна ізоляція), ізоляції (члени сім`ї не показують один одному своїх переживань), розщеплення (функція бідкання "делегується" одному члену сім`ї), заміщення (через невеликий проміжок часу після смерті члена сім`ї з`являється його заступник), перемикання (поява в родині ідентифікованого пацієнта).

Перераховані вище реакції є дисфункціональними, так як заважають членам сім`ї в повній мірі прожити своє горе і відреагувати на пов`язані з ним емоції. Найбільш оптимальний варіант, коли члени сім`ї зберігають здатність чути, розуміти один одного, надавати підтримку один одному.

Мета нашого дослідження - вивчення емоційної сфери і захисної поведінки дітей, які пережили смерть або тяжку хворобу близьких родичів, виявлення ролі сім`ї в адаптації дитини до ситуації втрати.

Об`єкт дослідження - діти від 7 до 12 дет з розладом емоцій і поведінки і їх батьки. Для дослідження дітей використовуються стандартизовані психологічні методики (проектні методи і опитувальники). Обстеження проводиться на третьому диспансерному відділенні Ц.В.Л. "Дитяча психіатрія" (зав. Від. Озерянська Л. А.).

На даний момент обстежено 22 сім`ї, в яких або померли, або хворіють близькі родичі. За результатами обстеження можна зробити наступні попередні висновки.

I. У обстежених родинах виявлено стиль виховання за типом емоційного затвердіння (домінуюча гиперпротекция, або гипопротекция). Використаний опитувальник "Аналіз сімейних взаємин" Є.Г. Ейдеміллер, В. Юстицкис.

2. Для дітей характерні різноманітні копінг-стратегії. Найчастіші з них - стратегії "залишаюся один сам по собі", "молюся". Батьки цих дітей частіше використовують копінг-стратегії "пошук соціальної підтримки", "позитивна переоцінка ситуації" (використані опитувальник копінг-стратегій шкільного віку в адаптації І.М. Микільської, Р.М. Грановської, опитувальник ОСС Лазаруса, С. Фолкман).

3. За методикою "Социограмма" в модифікації Є.Г. Ейдеміллер, І. М. Микільської виявлено, що до смерті або хвороби члена сім`ї у дитини найчастіше більш висока самооцінка, в родині спостерігалася велика згуртованість членів сім`ї. Після смерті родича в сім`ї або в разі тяжкої хвороби, самооцінка у дитини знижується, ймовірно, через зміни стосунків у сім`ї.

4. У структурі особистості обстежених дітей виявлено риси тривожності, беззахисності, невпевненості (використані методика Е.Е. Роміциной, тест руки Вагнера, методика Будинок-Дерево-Людина). У ситуації фрустрації переважають інтропунітивного реакції, з фіксацією на самозахисті (методика Розенцвейга).

5. У всіх дітей переважають фантазії з образами минулого часу, коли були ще живі померлі родичі, або в родині були всі здорові (використана методика серійних малюнків і розповідей І.М. Микільської).

Таким чином, за попередніми даними можна зробити висновок про те, що сім`я має велике значення в проживанні кризових ситуацій, пов`язаних зі смертю чи хворобою родича в сім`ї. Для сімей характерні дисфункціональні реакції на ці події по типу злиття і за типом ізоляції

Калашникова М.Є.