Суб`єктна парадигма до аналізу кризових і екстремальних ситуацій

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується великою кількістю небезпек глобального масштабу, перелік яких безперервно зростає. За даними фахівців в галузі безпеки людини і суспільства, якщо людство не змінить характеру своєї життєдіяльності, то незворотні зміни навколишнього середовища вже за життя нинішньої молоді призведуть до соціальної та екологічної катастрофи.

Положення ускладнюється ще й тим, що при аналізі конкретних заходів, необхідних для зміни ситуації, що склалася, найчастіше фахівцями лише наводиться незначний перелік локальних дій, спрямованих на стабілізацію становища в конкретному регіоні і здатних лише частково знизити темп наростання глобальної загрози. Разом з тим з`являються і повідомлення, покликані змінити саме світогляд сучасної людини як суб`єкта сформованих умов життєдіяльності. Пропонується змінити статус проблеми безпеки життєдіяльності та розглядати її не з позиції протиставлення людини і середовища, а з точки зору пошуку місця сучасної людини в створених ним же умовах життя.

У ситуації, що склалася є неадекватними уявлення про людину як про жертву непереборних умов існування. Роль людини в створенні цих умов на сьогоднішній день є якщо не фатальною, то, як мінімум, дуже значущою. Дійсно, найбільшу небезпеку з точки зору потенційних масштабів наслідків представляють техногенні аварії та катастрофи на об`єктах, що є безпосереднім дітищем людства. Діалектичну єдність буття і свідомості в контексті проблем безпеки приймає таку інтерпретацію: людина своєю діяльністю зробив те, що може тепер знищити його самого.

Аналогічно можна розглядати і надзвичайні ситуації соціально-психологічного характеру, серед яких найнебезпечнішою є терористична загроза. Конфронтація в сфері "Людина-Людина" виступає однією з найбільш складно-прогнозованих і контрольованих, по-перше, в зв`язку з тим, що служби безпеки з працею встигають за нав`язуваної терористами динамікою і логікою здійснення терористичних нападів, а по-друге, у зв`язку з тим, що тут логіка протиставлення себе і небезпеки є найбільш очевидною, але це не робить її ефективною в плані самозбереження.

Велика загроза існуванню людства виходить також і від помітно почастішали в даний час надзвичайних ситуацій природного характеру. Разом з тим масштаби руйнівної дії цих ситуацій прямо пропорційні ступеня зневаги оцінками потенційних загроз, які імовірно можуть виникнути в конкретних регіонах, тобто в подібного роду ситуаціях жертвами в основному стають люди, які або опинилися на небезпечній території, не усвідомивши попередньо способів збереження життя при виникненні надзвичайної ситуації, або знехтували попередженнями спеціальних служб про загрозу, що насувається.

Таким чином, детальний аналіз кризових і екстремальних ситуацій сучасності звертає нашу увагу на невідповідність способів вирішення проблеми співвідношення людини і середовища його існування сформованим реаліям. Людина не повинна протиставляти себе тим складнощам, з якими він збирається безуспішно боротися. Усвідомлення себе як фактор як виникнення, так і подолання цих труднощів (тобто фактично - суб`єктна парадигма) і є тією теоретичною ба- зою, на якій повинен грунтуватися пошук шляхів виходу з кризи, що склалася. І, по всій видимості, ми вступили в епоху, в якій усвідомлення своєї відповідальності кожним членом суспільства є необхідною умовою виживання всього людства.

Политова С. П.