Новий підхід до аналізу феномена лідерства

дослідження лідерства знаходиться в періоді методологічної кризи: відсутній конструктивний понятійний апарат, різні концепції лідерства не стикуються між собою або навіть суперечать один одному, емпіричні роботи проводяться без подальшого узагальнення. В ході аналізу літературних даних ми прийшли до висновку про те, що подолання зазначеного кризи є досяжним при рішучому просуванні по двох напрямах теоретичного та емпіричного дослідження:

1. Відмова від розгляду лідерства як самостійного психологічного феномена. Постулювання на основі накопичених в літературі даних більш загальних явищ, в структурі яких лідерство виступало б всього лише як один з необхідних елементів.

2. Відмова від розгляду лідерства в якості чисто людського феномена, обумовленого взаємодіями і взаємовідносинами, характерними виключно для людського суспільства.

Проведені нами за вказаними двома напрямками дослідження дають підставу сформулювати систему супідрядних понять, саме описують феномен лідерства в різних тварин спільнотах: кризова групова консолідація, ієрархизація, рольове різноманіття, форми соціального верховенства (домінування, лідерство, керівництво), а також лідирування і відомість як компоненти лідерства. Поняття "кризової груповий консолідації" і "соціальне верховенство" мають смислоутворуююче значення і потребують докладного опису.

Кризова групова консолідація (КГК) - об`єднання раніше автономних індивідів в групу при появі значної загальної проблеми (небезпеки), що припускає спонтанне посилення узгодженості дій всіх членів групи, як механізм групового покликані боротися з ризиком. Приватною формою КГК служить обов`язкове і спонтанне посилення згуртованості (одностайність, однодумність, зовнішнє одноманітність) склалася групи при підвищенні напруженості умов її життєдіяльності (дії на "чужій" території, наявність життєво важливою спільної справи і т.д.). У зв`язку з еволюційної природою КГК найнадійнішими умовами для її формування є поява зовнішнього ворога або загальної біди (природний катаклізм, наслідки техногенної катастрофи).

КГК в своїй психологічній і поведінкової частинах сформувалася в еволюції тваринного світу як соціальний механізм групового виживання. Зі змістовної сторони КГК еволюціонувала від примітивного просторового згуртування, що забезпечує особини оптимальну терморегуляцію і захист від хижака, до згуртування психологічного, формує групу як потужне специфічний засіб координації індивідуальних зусиль заради подолання екстремальних ситуацій.

Факт "прихильності" КГК до екстремальної ситуації означає серед іншого, що консолідація не є абсолютною адаптивної цінністю: в ситуаціях відносного спокою тіснота внутрішньогрупових відносин і взаємодій з неминучістю слабшає, більш цінним для виживання спільноти стає автономізація і підвищення незалежності особини від групи. У структуру групових процесів в якості обов`язкових елементів "вбудовані" процеси не тільки створення і згуртування групи, але і процеси її своєчасного "саморуйнування": спонтанне розпадання групи на підгрупи, групова поляризація, нонконформізм.

З урахуванням сказаного деякі нібито негативні наслідки КГК в людських групах (наприклад, "групове мислення" або придушення творчої активності) можуть трактуватися не в якості неминучих вад групи як соціально-психологічного цілого, а як результат некоректною, штучно викликаної стимуляції групових процесів в неадекватних для них зовнішніх умовах. З позиції еволюції тваринного світу завдання вироблення групового рішення по значущої проблеми є протиприродною: скрізь і завжди рішення приймається сформованим в групі, відібраним на цю роль самим життям ватажком (лідером).

Під соціальним верховенством ми розуміємо один з аспектів групової иерархизации і ролеобразованія і виділяємо три його типу по тому, яким чином відбувається взаємодія між членами групи: верховенство на основі силових взаємодій (домінування і підпорядкування), верховенство на основі єдиних цілей (лідирування і відомість) і верховенство на основі угоди (управління і виконавство).

Завдяки впровадженню принципу виборності (або персонального відбору) в більшість областей трудової діяльності в роботу державного апарату, створення обґрунтованої і прагматичною концепції лідерства представляється виключно актуальним. Аналіз тваринної передісторії лідерства та формулювання системи узагальнюючих понять - необхідні умови для виникнення такої концепції.

Васильєв В.К.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!