Про збіг невтілених ідей б.г.ананьева і і. П. Павлова

На самому початку своєї наукової діяльності Б.Г.Ананьев за завданням і під керівництвом В. М. Бехтерева приступив до вивчення законів реалістичного акторської майстерності. Однією з ранніх його робіт стало дослідження системи К. С. Станіславського, в якій він стверджує, що К. С. Станіславський був не тільки великим реформатором сцени, але і не менш великим психологом-емпіриком, який відкрив існування об`єктивних законів реалістичного акторської майстерності. Кількома роками раніше И.П.Павлов, спільно з К.С.Станиславским, запланував створення лабораторії з вивчення законів цієї майстерності. І. П. Павлов побачив у відкритому К.С.Станиславским існування законів акторської майстерності - це те, що вони одночасно є і законами психічної норми, що розкриваються в специфічній формі акторської праці. Лабораторія проте залишилася не створеної через смерть І. П. Павлова.

Якщо для Б.Г.Ананьева це був початковий етап його наукової діяльності, то для І. П. Павлова - завершальний. І розроблена ним дослідницька програма, намічається повне перетворення стратегії розвитку фізіології вищої нервової діяльності, що залишилася неопублікованою, далеко виходила за рамки мистецтва і ставилася до проблем, дослідженню яких Б.Г.Ананьев присвятив всю свою наукову діяльність.

І.Павлов піддав ретельному аналізу рукопис К.С.Станіславського "Робота актора над собою" і підтримав ідею створення методу фізичних і словесних дій, яка в той час не була відома театральної громадськості. І. П. Павлов зробив принципове критичне зауваження щодо спрямованості методу і способів його створення. Він заявив, що починати його розробку треба не тільки для цілей мистецтва. Тільки для театрального спрямування створити його неможливо. Цей висновок І. П. Павлова підтвердилося безуспешностью спроби К.С.Станіславського прямим способом реалізувати цей метод в постановці мольеровского "Тартюфа" і навіть експериментально-тренінговим процесом в Оперно-драматичної студії. Пізніше безуспішною виявилася спроба його учнів в післявоєнні роки завершити цей експеримент К.С.Станіславського, що закінчився повним вихолощенням його задуму про кардинальне перетворення розвитку театрального мистецтва в найпростіший і необов`язковий, чисто процедурний прийом, а також перейменуванням його ідеї методу фізичних і словесних дій в метод діючого аналізу п`єси.

Опановують реалістичним майстерністю далеко не всі актори, навіть проходили тренінг по системі К. С. Станіславського. І саме тому К. С. Станіславський прийшов до висновку, що створити систему йому не вдалося. Неволодіння реалістичним майстерністю проявляється в сценічній фальші, яка є, за визначенням В.Г.Неткачева, "психопатологією акторської гри". Ідея методу фізичних і словесних дій повинна була забезпечити повне подолання цієї психопатології акторської гри.
В ідеї створення методу фізичних і словесних дій И.П.Павлов побачив можливість створення експериментальної моделі дослідження психічної норми в процесі її тренінгового розвитку. Метод продовжував розроблятися в процесі лікування нервово-психічної патології. Потім удосконалювався з урахуванням психічної норми учнів і корекції шкільної неуспішності. На основі розробляється методу передбачалося приступити до його освоєння в театральному мистецтві. Мета досягнення психічної норми усіма діючими в спектаклях акторами, повне усунення з театрального мистецтва психопатології акторської гри і перебудова театральної методології.

Говоров Н.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!