Самореалізація особистості в малюнку

Художня творчість - складна, душевна діяльність художника. Це процес розрядження творчої енергії художника і об`єктивації його творчих задумів. Малюнки сприяють виходу емоцій, самореалізації нашого «Я». Найчастіше воно реалізується в спілкуванні, але, коли спілкування неможливо, самореалізація вихлюпується на папір. У малюнках знаходять «вихід» підсвідомі потреби. Складаючи предмети-образи, людина втілює себе в них.

Інтерес до можливостей, які таїть в собі графічна продукція для розуміння особистості, досить високий. Клініцисти намагаються розшифрувати малюнки і сконструювати принципи інтерпретації, які змогли б укласти в собі весь спектр аналізу особистості. Для нас особливий інтерес представляє дитячу творчість. Розглядаючи його, можна уявити собі сутність адаптує дії малювання, отримати пояснення, чому малювання є основною точкою докладання творчих тенденцій при різного роду психічні порушення, і зрозуміти, як особистість проявляється в малюнку.

Мета нашої роботи - вивчення самореалізації особистості в малюнках. У дослідженні проаналізовано відображення в малюнках понять «хвороба» і «одужання» - реакція в кольорі на ті ж поняття-визначення семантичного простору цих понять. Об`єктом дослідження стали учні 1-го і 3-го класів середньої загальноосвітньої школи. Використовувалися колірної тест відносин (ЦТО), семантичний диференціал, малюнки на тему «Хвороба» і «Одужання».

Виявлено, що основна сюжетна композиція в малюнках на поняття «хвороба»: людина в ліжку і атрибути хвороби (ліки, шприц, лікар, лікарня і т.д.), що є результатом набутого досвіду дітей. У малюнках переважають коричневі, чорні, сині кольори, що збігається з виборами в ТЦО (вибір цих квітів на перші позиції в 95% випадків). Діти використовують і теплі тони, фарбуючи ними то, що несе одужання і на що при хворобі накладається заборона.

Одужання пов`язано у дітей зі зняттям заборон, відновленням колишньої діяльності (школа, гри, друзі). У малюнках частіше використовуються зелені, жовті, помаранчеві кольори, що збігається з виборами в тесті колірних відносин (вибір на перші позиції в 95% випадків). Поняття «одужання» носить багатозначний характер. Сюжетні композиції різноманітні. Дітям не вистачає можливостей малювання, і вони намагаються вербалізувати свої статки в малюнку ( «Я здоровий»).

Малюнки на поняття «хвороба» частіше носять дистанційний характер: промальовування людини і навколишнього оточення одноманітна, бідна деталями. Малюнки ж на поняття «одужання» ідентифіковані з самим собою: людина промальований більш ретельно яскраво, дівчатка частіше малюють жіночу фігуру- навколишнє оточення явно відповідає реальному оточенню дитини-намальованого людини часто супроводжують репліки типу «Тепер все можна. Я здоровий".

За отриманими даними можна судити і про вікові відмінності в розумінні хвороби і одужання. Малюнки дітей 1-го класу примітивні, сюжетна композиція стандартна, мало деталізована, що характерно для даного віку і для обсягу їх життєвого досвіду. Старші діти ускладнюють свій малюнок, уточнюють назви ліків, а також прорисовують можливі причини і слідства (заборона на колишню активну діяльність) хвороби. Вони намагаються відобразити емоційні реакції на «хвороба» і «одужання» (сльози, сміх).

Наведені в роботі дані є частиною проведеного комплексного дослідження самореалізації особистості в малюнку при різних психічних станах.

Москальова Ю.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!