Чому я не можу схуднути? Тому що не хочеш!

Питання «чому не виходить схуднути?» Дуже часто задають бажаючі скинути зайву вагу. Відповідати на нього можна довго і докладно, розповідати про шкоду одних продутов харчування, користь інших і т.д. Однак дуже багато психологів впевнені в тому, що схуднути не виходить тому, що людина дотримується неправильної моделі поведінки.

Таких моделей існує всього три. Озаглавити їх можна як «не хочу», «не можу» і «не буду». Причому худнуть невдахи можуть дотримуватися однієї з моделей свідомо. Оточуючим говорити, що худнуть, а, насправді, «тримати камінь за пазухою». А можуть і не усвідомлювати, що замість схуднення вони прагнуть до прямо протилежного.

У будь-якому випадку результат один - розлучитися із зайвими кілограмами не виходить.

Модель «не хочу»

Людина, що страждає від зайвої ваги, визнає, що його форми досить великі. Але далеко не завжди згоден з тим, що це шкідливо. Скидати вагу він вважає просто нижче за свою гідність. Як правило, такі люди запевняють, що схуднути їм нічого не варто, але вони просто вище цього.

Модель «не можу»

Особи, які потребують схудненні визнають, що вага їх надлишковий, і що це може бути дуже шкідливо для їхнього здоров`я. Але в усьому звинувачують генетику, прокляту спадковість. Мовляв, схудли б вони із задоволенням, але що робить, якщо сама природа не дозволяє їм цього зробити.

Насправді, людей, що страждають на генетичні ожирінням на білому світі дуже мало. Зате мантра про те, що схуд б - схуд, але гени не дають, стає з кожним днем все популярнішим.

Модель «не буду»

Тих, хто категорично худнути не збирається з принципу, можна поділити на дві групи.

До першої групи входять ті, хто всіма силами намагається довести, що жирові складки на животі і стегнах - це красиво, сексуально, привабливо. З необхідністю схуднення, такі люди не згодні, з тим, що надмірна вага шкідливий, теж. У хід зазвичай йдуть аргументи про хороших людей, які повинні займати багато місця, і чоловіків, які не люблять кістки.

Друга група тих, хто «не буде», складається з «великомучеників». До групи входять люди, які люблять поширюватися про політкоректність, про те, що до товстунам треба відноситься терпимо й шанобливо. У хід йдуть банальності щодо того, що всі люди різні і т.д. А власне ж ожиріння підноситься мало не як подвиг самопожертви в ім`я виховання терпимості і толерантності. Такі люди не вигукують зі сльозами в голосі: «Чому не виходить схуднути?». Вони не худнуть цілеспрямовано.

ote]