Девіантна поведінка - причини, форми, види, корекція і профілактика девіантної поведінки у підлітків

Девіантна поведінка

Девіантна поведінка (Від англ. Deviation - відхилення) - соціальна поведінка, що відхиляється від прийнятого, соціально прийнятної поведінки в певному суспільстві. Призводить до ізоляції, лікування, виправлення або покарати порушника. Девіантна поведінка - це скоєння вчинків, які суперечать правовим чи моральним нормам соціальної поведінки в тому чи іншому співтоваристві. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція.

До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. Зв`язок між цими видами девіантної поведінки полягає в тому, що вчиненню правопорушень нерідко передує стало звичним для людини аморальну поведінку. У дослідженнях девіантної поведінки значне місце відводиться вивченню його мотивів, причин і умов, що сприяють його розвитку, можливостей попередження і подолання. У походження девіантної поведінки особливо велику роль відіграють дефекти правового і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери.

Девіантна поведінка також в значній мірі визначається недоліками виховання, що приводять до формування більш-менш стійких психологічних властивостей, які сприяють вчиненню аморальних вчинків. Перші прояви девіантної поведінки іноді спостерігаються в дитячому і підлітковому віці і пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, незавершеністю процесу формування особистості, негативним впливом сім`ї і найближчого оточення, залежністю підлітків від вимог групи і прийнятих в ній ціннісних орієнтацій. Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко служить засобом самоствердження, висловлює протест проти дійсної або уявної несправедливості дорослих. Девіантна поведінка може поєднуватися з досить хорошим знанням моральних норм, що вказує на необхідність формування в відносно ранньому віці моральних звичок.

Як не різні форми девіантної поведінки, вони взаємопов`язані. Пияцтво, вживання наркотиків, агресивність і протиправна поведінка утворюють єдиний блок, так що залучення юнаки в один вид девіантних дій підвищує ймовірність його залучення також і в іншій. Протиправну поведінку, в свою чергу, хоча і не настільки жорстко, пов`язане з порушенням норм психічного здоров`я. Девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли суспільно прийняті і задаються цінності не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. До девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність).

Причини девіантної поведінки

Поведінка, що відхиляється має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими факторами, що знаходяться в складній взаємодії взаємовплив. Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища, виховання, власної практичної діяльності людини. Можна виділити п`ять основних факторів, що обумовлюють девіантну поведінку.

біологічні чинники

Біологічні фактори виражаються в існуванні несприятливих фізичних або анатомічних особливостей організму людини, що ускладнюють його соціальну адаптацію. Причому тут мова йде, звичайно, не про спеціальні генах, фатально обумовлюють девіантну поведінку, а лише про тих факторах, які поряд з соціально-педагогічною корекцією вимагають також і медичної. До них відносяться:

- генетичні, які передаються у спадок. Це можуть бути порушення розумового розвитку, дефекти слуху і зору, тілесні пороки, ушкодження нервової системи. Дані поразки купуються, як правило, ще під час вагітності матері в силу неповноцінного і неправильного харчування, вживання нею алкогольних напоїв, куренія- захворювань матері (фізичні і психічні травми під час вагітності, хронічні та інфекційні соматичні захворювання, черепно-мозкові та психічні травми, венеричні захворювання) - вплив спадкових захворювань, а особливо спадковості, обтяженої алкоголізмом;

- психофізіологічні, пов`язані з впливом на організм людини психофізіологічних навантажень, конфліктних ситуацій, хімічного складу навколишнього середовища, нових видів енергії, що призводять до різних соматичних. алергічних, токсичних захворювань;

- фізіологічні, що включають в себе дефекти мови, зовнішню непривабливість, недоліки конституційно-соматичного складу людини, які в більшості випадків викликають негативне ставлення з боку оточуючих, що призводить до спотворення системи міжособистісних відносин в колективі, особливо у дітей в середовищі однолітків.

психологічні чинники

Психологічні чинники включають в себе наявність у дитини психопатії або акцентуації окремих рис характеру. Ці відхилення виражаються в нервово-психічних захворюваннях, психопатії, неврастенії, прикордонних станах, що підвищують збудливість нервової системи і обумовлюють неадекватні реакції. Люди з явно вираженою психопатією, яка є відхиленням від норм психічного здоров`я людини, потребують допомоги психіатрів. Люди з акцентуірованннимі рисами характеру, що є крайнім варіантом психічної норми, надзвичайно уразливі для різних психологічних впливів і потребують, як правило, в соціально-медичної реабілітації поряд із заходами виховного характеру.

У кожен період розвитку дитини, формуються деякі психічні якості, риси особистості і характеру. Наприклад, у підлітка спостерігається два напрямки розвитку психіки: або відчуження від того соціального середовища, де він живе, або прилучення. Якщо в родині дитина відчуває недолік батьківської ласки, любові, уваги, то захисним механізмом у цьому випадку буде виступати відчуження. Проявами такого відчуження можуть бути: невротичні реакції, порушення спілкування з оточуючими, емоційна нестійкість і холодність, підвищена уразливість, обумовлені психічними захворюваннями вираженого або прикордонного характеру, відставанням або затримкою психічного розвитку, різними психічними патологіями.

Характерологічні підліткові реакції, такі як відмова, протест, групування, є, як правило, наслідком емоційно залежних, дисгармонійних сімейних відносин. У разі несформованості системи моральних цінностей людини, сфера його інтересів починає приймати переважно корисливу, насильницьку, паразитичну або споживчу спрямованість. Для таких людей характерний інфантилізм, примітивність в судженнях, переважання розважальних інтересів.

Егоцентрична позиція з демонстрацією зневажливого ставлення до існуючих норм і прав іншої людини призводить до «негативного лідерства», нав`язування фізично більш слабким одноліткам системи їх «поневолення», бравади кримінальною поведінкою, виправдовування своїх дій зовнішніми обставинами, низькою відповідальності за свою поведінку.

Види девіантної поведінки

Залежно, по-перше, від ступеня завданої шкоди інтересам особистості, соціальної групи, суспільства в цілому і, по-друге, від типу порушуваних норм можна розрізняти наступні основні види девіантної поведінки.

1. Деструктивна поведінка. Заподіює шкоду тільки самої особистості і не відповідає загальноприйнятим соціально-моральним нормам - накопичення, конформізм, мазохізм і ін.

2. Асоціальна поведінка, що заподіює шкоду особистості і соціальних спільнот (сім`я, компанія друзів, сусіди) і проявляється в алкоголізмі, наркоманії, самогубство та ін.

3. Протиправне поведінка, що представляє собою порушення як моральних, так і правових норм і виражається в грабежах, вбивствах та інших злочинах.

Девіантна поведінка може виражатися в формі:

а) вчинку (вдарити людину по обличчю);

б) діяльності (постійне заняття здирством або проституцією);

в) способу життя (злочинний спосіб життя організатора мафіозної групи, грабіжницької зграї, спільноти фальшивомонетників).

Можна виділити такі різновиди девіантної поведінки:

- злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі.

- пияцтво і алкоголізм набули значного поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80% опитаних вже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років.

- самогубства, рівень скоєння яких, як показують дослідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптивних можливостей людини. Підлітки і молоді люди здійснюють самогубства через непорозуміння, конфліктів в сім`ї, нещасливу любов і т.д. Багато самогубств пов`язані з асоціальною поведінкою особистості (наркоманією, алкоголізмом, проституцією і ін.).

Корекція і профілактика девіантної поведінки у підлітків

Очевидно, що раннє виявлення як фізіологічних особливостей дитини, так і несприятливих ситуацій виховання могло б сприяти корекції його поведінки перш за все створенням соціальних умов, необхідних для формування повноцінної особистості. І тут зростає роль медико-психолого-педагогічної діагностики. Раннє проведення психологічної діагностики дозволяє виявити дефект у розвитку психічної діяльності і вчасно скласти особистісно-орієнтовану на конкретну дитину програму корекції виховання і освіти.

Для діагностики відхилень у поведінці використовують клінічний і психологічний методи. Клінічний метод є найбільш поширеним і поки найбільш точним, тому що складається з опитування підлітка, опитування батьків і відомостей від інших осіб, огляду підлітка і спостереження за його поведінкою. Психологічна діагностика полягає в залученні експериментально - психологічних методів (тестів.) Певне уявлення про психологічну оцінку особливостей характеру дають такі особистісні методики, як MMPI, опитувальник Айзенка, опитувальник Баса - Дарки, методики визначення рівня тривожності, ПДО - патохарактерологический діагностичний опитувальник і ін.

ПДО, крім визначення типу акцентуації, дозволяє визначити схильність до алкоголізму, делинквентности, оцінювати ризик формування психопатії, розвитку депресії і соціальної дезадаптації, виміряти ступінь прояву реакції емансипації в самооцінці, рівень конформності, а також ступінь прояву рис мужності і жіночності в системі відносин. Якщо поведінка, що відхиляється пов`язано з аномаліями нервової і психічної діяльності, то дитина повинна бути оглянутий психіатром і проліковано усіма необхідними засобами. При цьому обов`язково повинна бути надана психологічна та психотерапевтична допомога родині. При проведенні реабілітаційних і лікувально-корекційних заходів зусилля лікарів, психологів і педагогів об`єднуються. Тому виділяють педагогічну, психофармакологічні, психотерапевтичну та психологічну корекцію, спрямовану на розвиток окремих психічних процесів.

Педагогічна корекція включає в себе комплекс заходів, спрямованих на виявлення системи цінностей школяра (цінність знання, навчальної діяльності, відносин, самоцінність) - формування позитивної мотивації діяльності-дії вчителя, спрямовані на допомогу учням в усвідомленні ними життєвої мети, своїх можливостей, інтересів, співвідношенні "ідеального і реального" - допомога у виборі професії. Ця діяльність буде ефективнішою, якщо вчитель працює в тісному контакті з батьками. Педагогічна освіта батьків з найбільш актуальних проблем виховання дитини сприяє підвищенню їхньої зацікавленості в ребенке- усвідомлення стилю відносин в родині-пред`явленню доцільних вимог до дитини.

Акцентування уваги дозволить їм здійснити превентивні заходи, спрямовані на попередження відхилень у поведінці дітей, особливо в підлітковому віці.

Існують також методи індивідуальної та групової психологічної корекції відхилень у поведінці. Корекція в цьому випадку не повинна бути спрямована тільки на згладжування поведінкових проявів. Необхідно, щоб підліток усвідомив особливості свого характеру, специфічні його прояви в ситуаціях і стосунках, в яких він безпосередньо бере участь, так само свою вразливість і причини, що призводять до неї. Усвідомлення збільшує широту і гнучкість сприйняття зазначених ситуацій та себе в цих ситуаціях.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!