Сучасні дослідження колективної пам`яті: основні ідеї та перспективи

Сучасні психологи приділяють пильну увагу методології вивчення процесів пам`яті. Зокрема, верчу і Боєр (Wertsch Boyer, 2009) діляться міркуваннями про можливість пошуку нових ключів до дослідження пам`яті людини, посилаючись на необхідність залучення до її вивчення не тільки когнітивних психологів, а, наприклад, антропологів, соціологів та істориків. Стверджується, що неможливо повністю охопити феномен, не розглядаючи його крізь призму соціокультурних парадигм. Так, вчений-еклектик М. Хальбвакс (Хальбвакс, 2007) ще в 1930-і роки одним з перших почав говорити про феномен колективної пам`яті, пов`язуючи його з досвідом історії та соціології. З точки зору Хальбвакс, існує два типи пам`яті: внутрішня (автобіографічна) і зовнішня (історична). Колективна пам`ять включає минуле в свої структури, завдає риси, гідні запам`ятовування. Тому здається, що вона формує свою образність навколо просторових орієнтирів, рельєфом проступають на колах сприйняття.

Процес, за допомогою якого індивідуальні спогади інтегруються в структури колективної пам`яті, Хальбвакс пов`язує з традицією. Традиція і зберігає, і модифікує соціальні рамки пам`яті в часі. Цей процес відбувається так повільно, що накопичуються зміни непомітні для тих, хто постійно з цими рамками стикається. Крім того, захисники традиції повинні, ймовірно, підтримувати її мнемонічні місця за допомогою актів коммемораціі, які, вважає Хальбвакс, покликані приховати (або зупинити) процес повільного зміни традиції. Саме тому коммеморація безпосередньо відноситься до політики і, наприклад, патріотичному вихованню. Соціальні психологи починають досліджувати колективну пам`ять в зв`язку з виникненням етнічних конфліктів (Bar-Tal, 1998). Колективна пам`ять тут виступає в ролі лейтмотиву, що пронизує соціум і вселяє певні ідеї, які передаються наступним поколінням (Bar-Tal, 2000). Ці ідеї відіграють виховну роль і впливають, в першу чергу, на нових членів суспільства. Тим самим пояснюються націоналізм і патріотизм таких країн, як Палестина, Ізраїль та ін. Насильство, бажання завдати фізичної шкоди зароджуються безпричинно, в силу "специфічного розуміння соціумом" своїх позицій.

Упор на соціальні чинники формування індивідуальної (автобіографічній) пам`яті як самоідентичності в різних середовищах дозволив Хальбвакс наполягати на існуванні різних (більше однієї) концепцій колективної пам`яті, таким чином вказуючи на її відміну від історії. Колективна пам`ять розглядалася дослідниками як нескінченна боротьба між офіційною і народної культурами, існуючими в соціумі (Bodnar, 1992). Система поглядів на світ формулюється в термінах протиставлення частіше, ніж в позиції структурного, чіткого відтворення. Ці конфлікти і переосмислення відбуваються в політичній і соціальній сферах і зганяють в минулому, яке, в свою чергу, впливає на самоідентичність. Точність займає тут другорядну роль і може пожертвувати собою на користь необхідної роботи інших функцій.

Поділ на пам`ять людини і історію пов`язують з появою грамотності, причому грамотності в ролі інструменту створення дискурсу і критичної думки способів сприйняття. Хальбвакс заявив, що "формальна" історія відрізняється від колективної пам`яті, після чого почалися дискусії, які тривають досі. П. Нора (1989) мав своєрідну точку зору, вважаючи "формальну" історію витісненої і вважаючи, що "ми говоримо так багато про пам`ять, т. К. Її у нас дуже мало". У своїй праці "Проблема поколінь" (1928) К. Маннгейм представив покоління як соціальний, чи не біологічний конструкт, який є продуктом історичної, соціальної та політичної реальності і залежить від досвіду конкретного соціуму. Г. Шуман і Ж. Скотт (1989) використовували поняття Маннгейма, щоб сформулювати гіпотезу про відмінності поколінь в сприйнятті історичних подій. Явищами, що визначають "картину світу", будуть ті, які припали на юнацький вік (17-21 рік).

На наш погляд, в дослідженні колективної пам`яті може бути продуктивним звернення до наративного підходу. Саме історії зі своїми характерними сюжетами складають соціальні факти, які в підсумку представляють групову ідентичність. Аналіз групових наративів дозволить виявити інваріанти і індивідуальні особливості колективних наративів пам`яті, а також простежити способи, якими колективні мотиви включаються в індивідуальну ідентичність.

Солдатова П. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!