Порушення програмування, регуляції і контролю мислення: про можливий метод їх дослідження

Вивчення функцій лобної ділянки мозку - одне з найбільш важливих напрямків досліджень в теорії системно-динамічної локалізації ВПФ. А.Р. Лурія і його послідовники описали специфічні порушення, що виникають при пошкодженні цієї ділянки мозку, і виділили пов`язаний з нею спільну нейропсихологический фактор - програмування, регуляції і контролю складних форм психічної діяльності (Білий, 1987 Корсакова, Московічюте, 1988- Лурія, 2000., 2002- Прибрам, Лурія, Хомская, 1966- Хомская, 2002- Цвєткова, 2001- і ін.). У той же час у багатьох роботах відзначається, що дана область мозку може забезпечувати роботу цілого ряду щодо незалежних ланок психічних процесів. Наявність декількох психологічних ланок проявляється при пошкодженні префронтальних відділів мозку у виникненні різних, не зводяться один до одного розладів (Голдберг, 2003- Braver, Bongiolatti, 2002- Duncan et al., 1997 Miller, Cohen, 2001 Owen et al., 1999 Richeson et al., 2003;

Stuzz, Alexander, 2000- Szameitat et al., 2002- Vataja et al., 2003 та ін.). Разом з тим конкретний набір цих компонентів не визначений. У зв`язку з цим першим завданням даного дослідження стала спроба виділити психологічні компоненти, які можуть входити в більш загальну структуру процесів програмування, контролю, регулювання та вибірково порушуватися при ураженні пре- фронтальних відділів мозку.

1. Як емпіричний методу виділення компонентів психічних процесів був використаний широко застосовуваний для цієї мети в зарубіжній психології принцип дисоціації (Лурія, 2002- Bates et al., 2003 Caplan, 2004- Caramazza, 1984 Teuber et al., 1960 Valar , 2004- Van Orden, Pennington, Stone, 2001- і ін.). У загальному вигляді дисоціація між двома психічними процесами означає ситуацію, коли один з досліджуваних процесів порушений, тоді як інший збережений. Згідно зарубіжним авторам (Shallice, Venable, Rumiati, 2005- Teuber et al., 1960), дисоціація може бути двох видів - подвійна і поодинока. Подвійна дисоціація полягає в тому, що при вивченні двох психічних процесів фіксуються випадки, коли перший з них виявляється порушеним, а другий - збереженим. Можлива і зворотна ситуація - порушення другого психічного процесу при збереженні першого. Одиночна дисоціація полягає в тому, що при вивченні двох психічних процесів фіксуються випадки, коли перший психічний процес виявляється порушеним, а другий - збереженим, і в той же час відсутні випадки, коли другий психічний процес порушений, а перший збережений. Наявність подвійної дисоціації вказує на структурну незалежність двох досліджуваних процесів. Одиночна дисоціація дозволяє говорити про те, що реалізація одного процесу є необхідною умовою іншого.

Однак саме по собі виділення відносно незалежних компонентів психічних процесів не призводить до задовільного розуміння їх роботи. Виникає необхідність вивчення взаємозв`язку між виявленими диссоциирующих симптомами і відповідними цих симптомів компонентами психічних процесів. Розгляд питання про закономірні взаємозв`язки між симптомами ставить питання про синдромологією. На основі аналізу ряду робіт по психології (Francis, Riddoch, Hupphreys, 2001- Warrington, Cipolotti, McNeil, 1993- Weekes, 2005) і медицині (Блейхер, Крук, 1996- Василенко, Гребенева, 1989- Міколкін, Овчаренко, 1999 Пицкій , 2001- Смирнов та ін., 1994) можна припустити, що опис порушень психічних процесів доцільно проводити з точки зору їх актуалгенеза. В цьому випадку дисоціюють симптом можна розглядати як прояв порушення однієї зі стадій роботи психічного процесу, різні диссоциирующие симптоми стають проявом порушення певних етапів реалізації психічного процесу. Отже, симптоми відображають динаміку психічного процесу, маркують своєю появою етапи цього процесу. Стійкі і закономірні поєднання симптомів, що виступають як прояви порушень різних стадій роботи психічного процесу, можна розглядати як нейропсихологічні синдроми.

В аналізі порушень психічних процесів, проведеному на основі їх актуалгенеза, особливого сенсу набуває поняття одиночній дисоціації. Одиночна дисоціація може свідчити про те, що два диссоциирующих механізму пов`язані між собою єдиним процесом актуалгенеза. Якщо виходити з припущення, що механізм Б є більш пізнім в послідовному розгортанні структури актуалгенеза досліджуваного психічного процесу, ніж механізм А, то це повинно проявитися в наступній картині дисоціації: при порушенні механізму А завжди порушується і механізм Б, але при порушенні механізму Б механізм А порушується не завжди. Така картина буде демонструвати, що успішність роботи механізму Б залежить від успішності реалізації механізму А. Цю картину одиночній дисоціації в контексті актуалгенеза психічних процесів можна позначити як пряму одиночну дисоціацію. Якщо при порушенні механізму Б завжди порушується і механізм А, але при порушенні механізму А механізм Б порушується не завжди, то така картина буде демонструвати, що успішність роботи механізму А залежить від успішності роботи механізму Б. З огляду на, що вище передбачалося, що процес А є більш раннім етапом актуалгенеза, ніж процес Б, таку дисоціацію можна позначити як зворотний одиночну дисоціацію.

В аналізі порушень на основі актуалгенеза психічних процесів велике значення також набувають поняття первинного і вторинного симптомів. Грунтуючись на роботах А.Р. Лурии (2000) і Л.С. Виготського (2003), можна запропонувати додатковий варіант розуміння цих термінів у контексті проведеного дослідження. Первинний симптом відповідає безпосередньому порушення того чи іншого етапу актуалгенеза психічного процесу. У той же час реалізація певного етапу актуалгенеза може бути утруднена в зв`язку з первинним порушенням більш раннього етапу актуалгенеза психічного процесу. Цей більш ранній етап є необхідною умовою для реалізації подальшого актуалгенетіческого етапу. У разі більш пізнього етапу розлад носить вторинний характер, і виникло порушення може бути розглянуто як вторинний симптом.

Зрозуміло, такий формальний підхід відстеження напрямки дисоціацій необхідно поєднувати з якісним аналізом симптомів для з`ясування змістовних взаємозв`язків між первинними і вторинними симптомами (Лурія, 2000, 2002).

2. Особливе місце в дослідженні функцій префронтальних відділів мозку відводиться аналізу порушень мислення, і це визначило друге завдання дослідження - застосувати описані методологічні принципи для вивчення порушення мислення при пошкодженні префронтальних відділів мозку.

На основі літературних даних1 були виділені етапи актуалгенеза, які мають відношення до програмування, контролю та регуляції: 1) створення мотивації, 2) активний аналіз умов завдання, 3) цілісне утримання умов завдання, 4) активне побудова плану рішення, 5) цілісне утримання плану рішення, 6) реалізація плану вирішення, 7) цілісне утримання кінцевого результату рішення, 8) активне звірення отриманого результату з початковими умовами завдання. Було проведено зіставлення наведених етапів мислення і класичних нейропсихологічних симптомів ураження префронтальних відділів. В результаті кожного етапу був поставлений у відповідність ряд симптомів, які можна віднести до порушення програмування, регуляції і контролю конкретних етапів мислення.

В рамках емпіричного дослідження на базі НДІ нейрохірургії ім. М.М. Бурденко (м.Москва) було обстежено в цілому 64 пацієнти з ураженням лобових відділів мозку. З них для аналізу було відібрано 30 осіб (12 чоловіків і 18 жінок у віці 21-66 років), у яких був діагностований синдром порушення програмування, регуляції і контролю психічних процесів. Клінічні діагнози: «пухлина правої лобної ділянки головного мозку» (15 хворих) - «пухлина лівої лобної ділянки головного мозку» (8) - «артеріо-венозна аневризма лівої лобної ділянки» (1) - «пухлина обох лобових часток» (4) - «продовжений ріст пухлини в обох лобових частках» (2 хворих). Дані об`єктивних досліджень всіх хворих також вказували на наявність локальних поразок префронтальних відділів мозку. У деяких хворих даний синдром ускладнювався симптоматикою ураження інших відділів мозку, наприклад субкортікальних структур, медіобазальних відділів лобової області, тім`яно-скронево-потиличних відділів.

З усіма хворими були проведені загальні нейропсихологічне обстеження за методикою А.Р. Лурии (Лурія, 2000- Хомская, 2002). Спеціалізована методика дослідження включала набір з трьох арифметичних задач, які відповідали рівню 2-, 3- і 4-го класу середньої школи.

За допомогою статистичного аналізу дисоціацій (критерій Спірмена) між первинними симптомами були виділені компоненти програмування, регуляції і контролю мислення, відповідні такими етапами актуалгенеза: 1) мотиваційний етап 2) аналіз умов завдання-3) цілісне утримання умов завдання- 4) побудова плану рішення - 5) реалізація плану рішення-6) контроль за результатами рішення. Критерієм розрізнення зазначених компонентів була відсутність значущої позитивної кореляції між цими етапами актуалгенеза.

результати

2000) Отримано підтвердження припущення, що в структурі процесів програмування, регуляції і контролю мислення можна виділити більше незалежних компонентів, ніж це описувалося раніше. Ці дані узгоджуються з роботами (Білий, 1987 Голдберг, 2003- Корсакова, Московічюте, 1988- Лурія, 1966, 1982, 2000., 2002- Хомская, 1995- Цвєткова, 2001- Duncan et al., 1997 Miller, Cohen, 2001. - Owen et al., 1999 Richeson et al., 2003 Szameitat et al., 2002- Vataja et al., 2003 та ін.), в яких стверджується, що префронтальна область мозку забезпечує кілька відносно незалежних регуляторних компонентів психічних процесів . Отримані результати свідчать про можливість використання аналізу актуалгенеза психічних процесів при вивченні їх патології (Ахутина, 1989- Francis, Riddoch, Hupphreys, 2001- Warrington, Cipolotti, McNeil, 1993- Weekes, 2005).

2001) Встановлено характер дисоціацій між первинними і вторинними симптомами порушення програмування, регуляції і контролю різних етапів актуалгенеза мислення. У більшості випадків між первинними і вторинними симптомами виявлена пряма одиночна дисоціація. Це вказує на те, що реалізація більш ранніх етапів мислення, як правило, є необхідною умовою для реалізації більш пізніх етапів. Однак з цього правила були винятки. Так, етапи побудови та реалізації плану рішення, з одного боку, і контролю за результатами рішення - з іншого, виявилися відносно подвійний дисоціації. Отже, порушення етапів побудови і реалізації плану рішення не впливають на порушення етапу контролю за результатами рішення і навпаки, тобто вони незалежні.

У той же час пряма одиночна дисоціація спостерігалася між етапом контролю за результатами рішення, з одного боку, і етапами аналізу або цілісного утримання умов завдання - з іншого. Це підтверджується і змістовним аналізом взаємозв`язку між цими етапами. Дані факти свідчать про те, що реалізація етапів аналізу і цілісного утримання умов завдання є необхідною умовою реалізації етапу контролю за результатами рішення.

Отримані дані демонструють можливість продуктивного використання поняття одиночній дисоціації, яке використовується досить рідко (Лурія, 2002- Bates et al., 2003 Caramazza, 1984 Shallice, Venable, Rumiati, 2005- Teuber et al., 1960 Van Orden, Pennington, Stone, 2001- і ін.).

3) Описано відносно стійкі поєднання первинних і вторинних симптомів порушень програмування, регуляції і контролю різних стадій мислення. Стійкими вважалися ті поєднання симптомів, які зустрічалися при вирішенні двох з трьох завдань. Іншими словами, мова йде вже про опис синдромів порушень програмування регулювання та контролю мислення, що виникають при ураженні префронтальних відділів мозку. Були виділені наступні синдроми: 1. Первинне розлад етапу аналізу умов завдання з вторинним порушенням всіх наступних етапів мислення. 2. Первинне розлад етапу цілісного утримання умов завдання з вторинним порушенням всіх наступних етапів. 3. Первинне поєднане розлад етапів побудови плану рішення і контролю за результатами рішення з вторинним по відношенню до етапу побудови плану рішення порушенням етапу реалізації плану рішення. 4. Первинне поєднане розлад етапів аналізу умов завдання, цілісного утримання умов і реалізації плану рішення з вторинним по відношенню до етапів аналізу і цілісного утримання умов завдання порушенням етапів побудови плану рішення і контролю за результатами рішення. 5. Первинне поєднане розлад етапів аналізу умов завдання і реалізації плану рішення з вторинним по відношенню до етапу аналізу умов завдання порушенням етапів цілісного утримання умов завдання, побудови плану і контролю за результатами рішення. 6. Первинне поєднане розлад етапів аналізу умов завдання і цілісного утримання умов завдання з вторинним по відношенню до цих двох етапах порушенням всіх наступних етапів. 7. Первинне розлад мотиваційного етапу мислення з вторинної неможливістю реалізації всіх наступних етапів розумового процесу.

Описані синдроми вказують на присутність різних механізмів, що забезпечують програмування, регуляцію і контроль актуалгенеза мислення. Той факт, що в більшості випадків первинні симптоми порушення більш ранніх етапів мислення викликають вторинні симптоми порушення пізніших етапів, вказує на те, що реалізація більш пізніх етапів мислення, як правило, залежить від реалізації попередніх етапів. Виділені синдроми підтверджують і той факт, що реалізація етапу контролю за результатом рішення не залежить від реалізації етапів побудови і реалізації плану рішення, але в той же час залежить від реалізації етапів аналізу і цілісного утримання умов завдання.

Висновок. В цілому проведене нами дослідження демонструє, що принцип дисоціації і аналіз порушень психічних процесів з точки зору їх актуалгенеза є продуктивними засобами для вивчення будови і порушень психічних процесів. Сукупність цих методів дозволяє не тільки більш диференційовано підійти до вирішення питання про компонентний склад психічних процесів, але і виявити взаємозв`язки між цими компонентами. У свою чергу це дозволяє виділити особливі по структурі нейропсихологічні синдроми, що дає можливість більш детального опису порушень програмування, регуляції і контролю мислення, що виникають при ураженні префронтальних відділів мозку.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!