Системна психофізіологія

Практично всі автори тих доповідей на XIII конгресі, в яких обговорювалися конкретні дані про зв`язок вищих психічних функцій зі структурами мозку, зверталися - в явній або неявній формі - до принципів системної організації (локалізації) мозкових механізмів психіки. Зокрема, «системне мислення» міцно закріпилося в психофізіології емоцій і пам`яті, де домінують уявлення про механізми емоцій і пам`яті як про широко перекриваються в мозку «розподілених системах» (див .: Голд- берг, 2003). Тематика трьох симпозіумів була прямо пов`язана з обговоренням ролі процесів системної організації і самоорганізації мозку в механізмах психіки: «Human-Neuron-Model- Parts I, II, III» ( «Людина-Нейрон-Модель-частини I, II, III»), «Multistable perception - Where bottom-up meets top-down» ( «мультіустойчивих сприйняття: де інформація, котра направляється знизу вгору, перетинається з інформацією, що прямує зверху вниз»), «Brain activity from different viewpoints: Multimodal studies» ( «Активність мозку з різних точок зору: мультимодальні дослідження »).

За аналогією з уже існуючим в літературі терміном «системні нейронауки» поняття «системна психофізіологія» є збірним. Воно може бути застосовано до ряду психофізіологічних підходів, орієнтованих на вивчення принципів системної організації мозкових механізмів психічних процесів і станів. Центральної для всіх цих підходів є проблема співвідношення властивостей «цілого» (системи) і «його частин» (елементів системи), «системних функцій» і «функцій елементів». До найбільш яскравим (класичним) представникам групи системних підходів я б відніс теорію І.П. Павлова про «динамічної локалізації функцій в корі великих півкуль» (1951), теорію Дж. Ейдельмана та В. Маунткасл (1981) про «розподілених системах (модулях) мозку» як механізми психічних процесів, теорію П.К. Анохіна про «функціональних системах мозку як основі вищих психічних функцій» (Александров, 2003 Анохін, 1968 Безгрошових, 2004), концепцію А.Р. Лурии про трьох «функціональних блоках мозку» (Лурія, 2006). Новим і дуже активно розвиваються напрямком, близьким «по духу» системної психофізіології, є синергетика - наука про процеси системної організації і самоорганізації в живій і неживій природі (Хакен, 2001., 2005). У всіх цих підходах акцентуються різні принципи системної організації, але при цьому пропонуються принципово однакові рішення двох важливих проблем - взаємини між структурами мозку і функціями (проблема локалізації функцій в мозку) і взаємозв`язку змісту психічних процесів з «змістом» (характером) фізіологічних процесів мозку. Насправді ці дві проблеми можна вважати двома сторонами однієї більш загальної «психофізіологічної проблеми» (докладніше про це буде сказано в розділі 2.4. «Методологічні проблеми сучасної психофізіології»).

З огляду на актуальність і безсумнівну значимість принципів системної організації мозку для розуміння механізмів психіки, Міжнародна психофізіологічна асоціація прийняла рішення про організацію в рамках майбутнього XIV Міжнародного психофізіологічного конгресу (м.Санкт-Петербург, 8-13 вересня 2008 року) двох симпозіумів: «From Neuron to System. I. Neuronal Bases of Mind and Behavior »(« Від нейрона до мозку-I. Нейронні основи мислення, свідомості і поведінки ») і« From Neuron to System. II. Systems Cognitive Psychophysiology »(« Від нейрона до мозку-II. Системна когнітивна психофізіологія »).