Уточнення предмета сучасної психофізіології. Людина-нейрон-модель (нанонейроніка)

На I Міжнародному психофізіологічному конгресі в 1982 р психофізіології була визначена «де-юре» як «наука про фізіологічні механізми психічних процесів і станів, індивідуальних відмінностей». При цьому два всесвітньо відомих вчених - Хосе Дельгадо (Іспанія) і Е.Н. Соколов (Росія, СРСР) - пропонували і відстоювали формулювання психофізіології як «науки про нейронних механізмах ...». У 1982 р включення терміну «нейрон» в визначення науки про механізми душі здавалося занадто революційним. Але пройшло всього лише 25 років, і дослідження механізмів психіки в сучасній психофізіології стали «де-факто» орієнтуватися на «формулу», пророче запропоновану Х. Дельгадо і Е.Н. Соколовим. Знаменно, що в 1998 р ці вчені, прихильники «нейронної орієнтації» психофізіології, були удостоєні найпрестижнішої нагороди IOP - «ПРЕМІЇ століття- 1998» за видатний внесок в розвиток світової психофізіології в поточному столітті (1898-1998 рр.). У фокус сучасної психофізіології потрапляють вже не тільки нейрони і нейронні мережі (макрооб`єкти), але і окремі органели, молекулярні і генетичні механізми нервових клітин. Для позначення цього нового рівня досліджень в сучасній психофізіології проф. Е.Н. Соколов запропонував ввести термін «нанонейроніка» (Соколов, Паліхова, 2007). Нанонейроніка фокусує увагу на «нанооб`єктів», які визначають функції нейрона на внутрішньоклітинному рівні. До таких нанооб`єктів, які беруть участь в механізмах пам`яті і свідомості на молекулярному і субмолекулярном рівнях, можна віднести «пресинаптические бутони», «шіпіковий апарат» дендритів, «мікротрубочки і нейрофіламенти» і геном нейрона (Пенроуз, 2005А, б-Соколов, 2007).

Відповідно до цієї провідною тенденцією в розвитку сучасної психофізіології три з 25 симпозіумів XIII конгресу, організовані кафедрою психофізіології факультету психології МГУ ім. М.В. Ломоносова і об`єднані загальною назвою «Людина-Нейрон- Модель» ( «Human-Neuron-Model»), були спеціально присвячені проблемам і технологій інтеграції даних нейрофізіології і психології. Назва симпозіумів відображає суть нового підходу до такої інтеграції, що розвивається на факультеті психології МГУ під ідейним керівництвом проф. Е.Н. Соколова (2003). Відповідно до цього підходу, психофізіологічне дослідження того чи іншого психічного процесу або стану починається в експериментах на людині, триває в нейрофізіологічних дослідах на тваринах і завершується побудовою математичної моделі, що інтегрує дані психології і фізіології. Така модель не є простим ad hoc описом експериментальних даних. До неї висуваються жорсткі вимоги: вся модель як ціле ( «Нейроподібна мережу») повинна відтворювати результати психологічних експериментів, а «нейроподібні елементи» моделі повинні відтворювати властивості реакцій реальних нейронів, що беруть участь в реалізації досліджуваного процесу. Таким чином, модель виконує дві важливі функції - функцію «перекладача» з мови психології на мову нейрофізіології і назад і функцію породження нових робочих гіпотез, що стосуються як «психологічної природи» досліджуваного феномена, так і його фізіологічних механізмів. Для побудови таких моделей, які «здатні повідомити нам більше, ніж ми в них вклали» (Єжов, Шумський, 1998), успішно використовуються методи багатовимірного аналізу - багатовимірне шкалювання, факторний аналіз (Соколов, 2003).