Якість життя людей з патологією мови

Самосвідомість і самопізнання людиною себе в умовах здоров`я визначається як внутрішня картина здоров`я. Здоров`я - це процес балансування (рівноваги) між адаптаційними і компенсаторні можливості людини при постійно мінливих умовах середовища [1]. Ми поділяємо точку зору Ананьєва В.А. на внутрішню картину здоров`я, який визначає її як певний психофізичний простір, де людина здатна оцінювати свої біологічні, соціально-психологічні та духовні можливості. Це не тільки знання про свої можливості, а й уміння користуватися резервами і потенціалами в собі самому. Це сукупність інтелектуальних уявлень здоров`я, емоційних переживань і відчуттів і його поведінкових реакцій. Психологія здоров`я у своєму розвитку спирається на холістичний підхід в науці про людину

Згідно з концепцією А.Р.Лурия [7], внутрішню картину хвороби формують три фактори: хвороба, навколишнє мікросоціальне середовище і особистість хворого суб`єкта. Центральним фактором є особистість, про що свідчать явища невизнання себе хворим (анозогнозіческій) або, з іншого боку, уявної хвороби.

Дослідженню піддавалися різні боки ВКБ: переживання хворим своєї хвороби, реакції особистості на різні захворювання, ставлення до хвороби, позиція особистості хворого, механізм психологічного захисту, надцінні освіти хворого, концепція хвороби, створювана хворим [2].

Слід зазначити спрямованість даних робіт до різних патологій, що накладає відбиток на вибір "мішеней" і методів дослідження. У своїх роботах дослідники використовують поєднання клінічних і експериментально-психологічних методик, орієнтованих на рішення лікувально-відновлювальних завдань.

Перевага вивчення ВКБ в порівнянні з іншими методиками психодіагностики полягає в орієнтації на: цілісну реакцію особистості на своє захворювання-облік механізмів формування психологічної захисту-поділ патологічного і адаптивного компонентів цього реагування.

У сучасних умовах розвитку суспільства відтворюється цілісний підхід до пацієнта. ВООЗ визначені основні критерії ЯЖ людини кінця XX століття. У РФ концепція здоров`я та обмеження життєдіяльності (ОЗ) існує менше 10 років, проте процес її становлення призвів до перегляду визначення груп інвалідності і появи положення про індивідуальну програму реабілітації (ІПР) індивіда. В основі цих змін лежить виділення характеру і ступеня порушення функцій, Одеської залізниці, визначення прогнозу, що передбачає індивідуальний підхід до соціального захисту та розробці ІПР.

Впровадження принципів доказової медицини вимагає чітких критеріїв оцінки ефективності лікування і корекційного впливу. Важливим є те, що серед критеріїв з`явилося нове поняття - якість життя (ЯЖ) [3, 9].

Зазначені обставини надають особливої актуальності дослідженню структури ЯЖ людини, співвідношенню об`єктивно і суб`єктивно вимірюваного благополуччя. Теоретичний аспект значущості проблеми визначається актуальністю психологічних досліджень, спрямованих на цілісне вивчення життя людини, інтегрованих оцінок його буття в різних проявах. Як психологічне поняття суб`єктивне благополуччя виділяє перш за все ціннісні аспекти ставлення людини до різних сфер його життя, а також рівень адаптації до них. При цьому головною складовою його психологічного виміру стають переживання, чуттєво-емоційна і когнітивна сфери, зумовлені як об`єктивними обставинами життєдіяльності, так і особистісними якостями. Суб`єктивне благополуччя розглядається як інтегральний психологічний показник життя людини, і в цьому значенні підкреслюється близькість явищ суб`єктивного або психологічного благополуччя, якості життя, загальної задоволеності життям, соціального самопочуття.

Останнім часом дослідники наголошують на необхідності виділення різних видів суб`єктивного благополуччя в зв`язку з вивченням суб`єктивного ЯЖ. Воно включає як психологічне, так і інші види благополуччя - соціальне, соціально-психологічний, ЯЖ, обумовлене здоров`ям, а також економічне благополуччя.

У сучасній літературі найбільш визнаний аналіз суб`єктивного благополуччя людини як багаторівневого явища загальної задоволеністю життям, структуру якої складають конкретні задоволеності найважливішими її аспектами - роботою, фінансами, здоров`ям, житлом і т.п. Відзначимо, що серед приватних видів благополуччя найбільш інтенсивно вивчається пов`язане зі здоров`ям. Таким чином, багатоаспектність обумовлена, з одного боку, інтегральним, багаторівневим характером, з іншого - різноманіттям форм і видів його проявів.

Важливо підкреслити, що одним з напрямків в дослідженні проблеми ЯЖ є її клініко-психологічні аспекти, серед яких, на нашу думку, повинні бути дослідження психіки людини і його емоційного статусу у взаємозв`язку з ситуативними критеріями, що визначають об`єктивне вплив різних психогенних чинників на психосоматику.

В контексті оцінки ЯЖ в зв`язку з проблемами психічного здоров`я та психологічного благополуччя ВООЗ рекомендує вивчати особливості фізичного статусу (такі характеристики, як психологічний дискомфорт внаслідок фізичної або душевної болю-життєву активність, енергію і усталость- особливості сну і відпочинку). У психологічному статусі найбільш інформативні фон і баланс позитивних і негативних емоцій, особливості мислення, здатність до навчання, пам`ять і концентрація уваги, самооцінка, образ власного тіла і зовнішність, духовна сфера та система особистих переконань. У разі появи симптоматики нервово-психічних розладів ЯЖ в значній мірі визначається впливом патологічного процесу на повсякденне життя і рівень залежності людини від ситуації хвороби (загальна мобільность- здатність і можливість виконувати звичайні для себе обов`язки в побуті і на роботі-залежність клінічного статусу і самопочуття від ліків і лікування).

Емоційні переживання (емоції), що лежать в основі психічного стану, названого П. К. Анохіним (1978) жизнеощущением, складають суб`єктивну сутність якості життя людини.

Згідно з дослідженнями, де порівнювався сприйняття ЯЖ пацієнта як їм самим, так і його лікарем, на сьогоднішній день розуміння лікарем адаптивних і реабілітаційних можливостей пацієнта є недостатнім [Цит. За: Використання опитувальника Якість життя / версія ВООЗ / в психіатричній практиці. - СПб, 1998]. Потрібно доповнення у вигляді суб`єктивних оцінок задоволеності людини життям, здоров`ям, здоров`ям і благополуччям. Ці оцінки респондентів часто не збігаються із зовнішніми оцінками їх актуального статусу в областях, пов`язаних зі здоров`ям: так, людина може фізично, психічно і соціально адекватно функціонувати, але при цьому відчувати себе погано, відчувати себе нещасним, і навпаки. Однак саме така суб`єктивна оцінка в психології має більш суттєве значення, ніж об`єктивні показники стану здоров`я, так як у формуванні поведінки людини істотну роль грають не об`єктивні фактори, а їх суб`єктивне переломлення в індивідуальній свідомості (в разі формування внутрішньої картини здоров`я або внутрішньої картини хвороби і т.д.) [5, 6].

Історично склалося так, що розлади мови як комунікативної функції є об`єктом вивчення кількох самостійних галузей знань. В рамках кожної дисципліни накопичені певні відомості про характер і ступінь проявів відхилень при різних формах патології мови, розширюється арсенал методів їх діагностики та корекції.

Мовна патологія представлена широким спектром різноманітних порушень органічного і функціонального генезу [4, 8, 10]. Їх природа зумовлена особливостями первинного захворювання, його локалізацією, характером, ступенем тяжкості та умовами становлення і функціонування мови (якістю мови оточуючих, об`ємом і характером мовного спілкування та іншими). При цьому може страждати процес сприйняття або породження мовлення. Якісні зміни мови дуже різноманітні - від спотвореного вимови окремих звуків до тотального розлади всієї структури мови, що призводить до порушення мислення. Загальним для мовної патології будь-якої етіології є утруднення комунікативних і в тій чи іншій мірі когнітивних функцій людини. Зазначені обставини роблять мовні порушення особистісно значущими, проте ця значимість опосередкована особливостями самої особистості і її соціального оточення.

Необхідно відзначити, що, незважаючи на процес, досягнутий в уніфікації клінічних підходів до діагностики і корекції мовних порушень, залишається невирішеним питання про оцінку ЯЖ цієї категорії осіб. Тому в якості пріоритетного завдання виступає розробка чітких критеріїв для визначення оптимальних форм корекційного впливу адекватно для конкретного індивіда, тобто навчання на діагностичній основі.

Передбачається, що у осіб з порушеннями мови відзначається обмеження функціональної активності в соціальній сфері, яка обумовлює загальні та специфічні особливості соціальних показників якості їх життя.

Можливо, підходи до вирішення цієї проблеми закладені в Міжнародній класифікації функціонування (МКФ), яка дає змогу побачити різні аспекти здоров`я в єдиному інформаційному полі. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розробки та формалізації методики оцінки ЯЖ у осіб з мовною патологією на основі МКФ. Концептуальною основою такого підходу є уявлення про ВКБ.

Особистість під впливом хвороби (в тому числі і мовної патології) і мікросоціальноїсередовища створює ВКБ, орієнтовану на використання своїх адаптивних можливостей. Для мовної патології це поведінка в процесі интерперсонального взаємодії, основна функція цієї взаємодії - комунікативна.

Сучасна психологія постійно звертається до вивчення людини як суб`єкта різноманітних видів діяльності, досить активно обговорюється проблема утрудненого спілкування. Утруднене спілкування визначається, як правило, на основі співвіднесення існуючого спілкування з його оптимальною моделлю. Оскільки будь-яка діяльність (трудова, сімейно-побутові, досуговая, освітня) передбачає взаємодію між її учасниками, одним з найважливіших умов самореалізації є наявність у них певного рівня комунікативної культури.

Порушення комунікативної функції є частиною клінічної картини мовної патології, проте даних про взаємозв`язок комунікативних порушень з обмеженням в доменах життєдіяльності, що відносяться до індивідуального і соціального рівня функціонування індивіда (наприклад, побутового життя і головним сферам життя), в доступній нам літературі недостатньо. Відсутні також дані про власне обмеження в цих доменах.

На підставі даних ЯЖ можуть бути описані функціональні і психологічні проблеми, з якими стикається пацієнт. Ці дані дозволять фахівцям-практикам враховувати суб`єктивну оцінку стану мови і голосу самим пацієнтом, робити висновки про індивідуальні особливості мовного преморбида хворих. Використання методики оцінки ЯЖ сприяє уточненню програм відновного навчання, так як передбачає важливі додаткові критерії вибору оптимальних методів роботи - прямих або обхідних (перебудовують) - відповідно до завдань реконструкції самих мовних навичок або їх передумов.

Питання оцінки на підставі показників ЯЖ.

1. Вплив порушень мови на головні сфери життя.

2. Визначення обмежень в доменах життєдіяльності.

3. Ідентифікація труднощів.

4. Визначення функціональних проблем, обумовлених мовною патологією, їх взаємозв`язок.

5. Необхідність інтеграції показників ЯЖ і клінічних даних.

Особистісно-орієнтований підхід до відновлювальної роботи при порушеннях мови і голосу підвищує точність прогностичних оцінок ефективності психолого-педагогічної роботи з конкретним хворим.

Індивідуальний моніторинг ЯЖ дозволяє фахівцеві не тільки переконатися в правильності і ефективності реабілітації, але також отримати корисну додаткову інформацію про пацієнта, що дозволяє з різних позицій оцінити загальну стратегію реабілітаційних заходів.

Таким чином, концепція ЯЖ має на увазі участь самого пацієнта в оцінці його стану, що в сукупності з висновком спеціаліста дає повну і об`єктивну картину хвороби.

Індивідуальний моніторинг показників ЯЖ дозволяє отримати:

* Подання про загальні закономірності реакції на мовну патологію.

* Інтегральну інформацію про фізіологічному, психологічному та соціальному аспектах.

визначити:

* Загальну стратегію і програми реабілітаційних заходів.

* Оптимальні методи впливу (прямі / обхідні).

* Ефективність впливу.

Перспективність вирішення зазначених питань у додатку до мовної патології полягає в тому, що дозволить більш повно і ефективно здійснювати патогенетичний підхід в корекції мовних порушень.

У зв`язку з вищевикладеним необхідно визначити ряд завдань, безпосередньо взаємопов`язаних з проблемою ЯЖ.

1. Вивчення впливу патології при порушенні мови на різні сфери діяльності індивіда дозволить оптимізувати комплексне медико-психолого-педагогічний вплив.

2. Доцільно розширення обсягу діагностичної інформації за рахунок індивідуального моніторингу показників його фізичного, психологічного та соціального функціонування, інтегрованих в поняття ЯЖ

3. Виявлення на підставі проведення багатофакторного аналізу - кореляції між екзогенними факторами, що визначають критерії ЯЖ, і психічними особливостями осіб з вадами мовлення

4. Визначення спектра проблем і впливу мовної патології на основні складові життєдіяльності з метою прогностичної оцінки

5. Визначення основних профілактичних і реабілітаційних заходів (в аспектах проблеми ЯЖ) по відношенню до різних вікових категорій хворих, що мають порушення мови і голосу.

Поварова І.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!