Людина як відношення

Питання про те, що таке людина, відноситься до числа основних в філософії і в науковому пізнанні в цілому. В пізнанні реальності думка дослідника рухається між двома полюсами: феноменом і ідеєю. Вивчення одних сторін дійсності в більшій мірі зміщений до феноменологічного полюсу, вивчення інших - до полюса чистих ідей. Процес пізнання може розгортатися як у напрямку від феномена до ідеї (наприклад, від спостережуваного поведінки до ідеї психічного і його глибинних механізмів), так і в зворотному напрямку - від ідеї до феномену (наприклад, від ідеї штучного інтелекту до феномену масового використання персональних комп`ютерів і їх мереж, від ідеї комунізму - до реальності масштабного соціального експерименту).

Рух наукової думки відображається в мові науки. Звертає на себе увагу використання різними авторами в назвах своїх робіт одних і тих же вербальних кліше: "феномен людини" [2], "людина як об`єкт" [3], "людина як предмет" [4], "людина як проблема", "проблема людини" [5]. Вживання стійких словосполучень, всупереч конвенционально негативного ставлення наукового співтовариства до повторів і запозичень, свідчить, по-видимому, про те, що ці словосполучення відображають основні дослідницькі стратегії, реалізація яких можлива на сучасному етапі пізнання людини:

1) фіксація феноменологічного полюса;

2) совладаніе з феноменологією, напруженого предстояния перед пізнаваним в міркуванні про те, як слід пізнавати людини у всій його дійсної складності;

3) проблематизація пізнаваного, що знаменує собою початок просування по шляху від феномена до ідеї людини.

Таким чином, пізнання людини тяжіє до полюса феноменології. Залишається в силі висловлене М. Шелер (1929) судження, згідно з яким єдиної ідеї людини у нас немає [6].

В ситуації пошуку сутності феномену можливе використання "готових" ідей, еврістичність яких багаторазово підтверджена. Пробним каменем для привнесеної Ідеї виявляється її адекватність феноменології або ступінь опору феномена її змістом. Ідея відносини - одна з фундаментальних наукових ідей. Її розробка в філософії, математики, логіки, психології привела до виділення спеціальних розділів знання, які охоплюють в кожній з названих дисциплін поняттям "теорія відносин". Важко знайти дисципліну, в якій поняття "ставлення» не вживалося хоча б в якості допоміжного, інтуїтивно очевидного.

Фундаментальність ідеї відносини визначається двома моментами. По-перше, ставлення є те, що всі соедіняет- то, що є підставою для виділення з дійсності все нових цілісних об`єктів. По-друге, ідея відносини багата своїми значеннями і смислами, що дозволяють не тільки описувати різні боки дійсності, а й інтегрувати опису цих розрізнених сторін в цілісному тексті.

Тлумачні словники російської мови включають в себе від трьох до п`яти значень поняття "ставлення". Найбільш загальні для багатьох явищ і понять ознаки відображені в філософських текстах. У філософії поняття "ставлення" розглядається як одна з категорій, розкривається через поняття "зв`язок", "взаємозв`язок", "взаємодія", "взаємозалежність", наприклад: "Ставлення - філософська категорія, що характеризує певні взаємозалежності елементів певної системи" [7]. Відносини можуть розглядатися як зовнішні, тобто незалежні від співвідносяться речей, і як внутрішні, тобто виражають субстанциальное єдність [8].

Наведене філософське розуміння відносини має на увазі перш за все об`єктно-об`єктні зв`язки і відсікає суб`єктно-об`єктні відносини, тобто той випадок, коли одна зі сторін більш активна, ніж інша, і адресує останньої свою активність. "Суб`ектоцентрізм", упущений в поширених філософських тлумаченнях, відображений в визначеннях відносини, даних в словниках російської мови. Тут використання неявних критеріїв симетричності-асиметричності встановлюється зв`язку, рівності-нерівності активності співвідносяться сторін, наявності-відсутності вказівки на спрямованість активності дозволяє виділити дві групи значень.

У першому, близькому до філософського, значенні відношення - це симетрична зв`язок, рівне за силою взаємний вплив без переваги активності однієї з співвідносяться сторін, наприклад: "Взаємна зв`язок, залежність різних величин, предметів, явищ- співвідношення між чим-небудь" [9] . Англомовний еквівалент цього значення - correlation. До другої групи належить розуміння відносини як процесу і результату активності однієї з взаємодіючих сторін-інша сторона виступає як привід для прояву активності. Мається на увазі суб`ектоцентріческая зв`язок, наприклад: "Характер спілкування, поведінки кого-небудь з ким-небудь, з чим-небудь" [10]. Англомовний еквівалент цього значення - attitude. Найбільш точно суб`ектоцентрізм переданий В.Даля, який першим ставить таке його значення, як дію з дієслова "відносити, ставитися" [11].

За критерієм тотожності-нетотожності сторін можна виділити об`єктно-об`єктні, суб`єктно-суб`єктні і суб`єктно-об`єктні відносини. Суб`єктно-суб`єктні відносини, в свою чергу, можуть бути розділені на два види залежно від того, чи виступають в якості співвідносяться сторін різні суб`єкти або суб`єкт співвідноситься з самим собою. У першому випадку ідея відносини набуває сенсу ідеї діалогічності або соціальності. У другому, коли суб`єкт - активний, пізнає себе, - ставиться до себе ж пасивного, пізнаваного, вихідна ідея втілюється в ідеї рефлексівності- коли розглядається зв`язок між "частинами" або елементами суб`єкта, ідея відносини стає ідеєю целостностном.

Останній критерій може бути застосований також до суб`єктно-об`єктним відносинам. Тут симетрія дає ідею суб`єктно-об`єктного зв`язку як неможливість розгляду суб`єктної сторони без боку об`єктної. Якщо виникає зв`язок асиметрична, ідея взаємодії на наступному кроці аналізу перевтілюється в ідею діяльності або спрямованої суб`єкта. Асиметрія зв`язку може бути повністю приписана виключно його активності.

Таким чином, можливості втілення і розвитку ідеї відносини дуже різні. Ця ідея містить в собі ідеї цілісності, суб`єктно-об`єктного зв`язку, активності, взаємодії, діяльності, розвитку, творчості, соціальності, рефлексивності, актуальності-потенційності і не вичерпується кожної з цих ідей, взятих окремо. Еврістичність ідеї відносини визначається також інтегральний простору її смислів. Назвавши якийсь об`єкт дослідження ставленням, дослідник виявляється в подальшому вимушеним враховувати наявність у ідеї відносини не тільки актуального для нього сенсу, але і смислів потенційних.

Головна особливість еволюції ідеї відносини полягає в тому, що в міру розвитку наукового пізнання смисли, раніше актуальні для наукової спільноти, можуть поступово замінюватися іншими: вона ніби повертається до вчених то однієї, то іншою стороною, змушуючи на час забути про її актуальних раніше сенсах [12].

При використанні ідеї відносини в рамках проблеми людини впадає в очі значне відповідність змісту тих ідей, які утворюють простір смислів ідеї відносини, тим, які розглядають, кажучи про специфіку та сутність людини. Це відповідність може бути показано на прикладі склала логічне підгрунтя тетради макрохарактеристик людини, виділеної Б. Г. Ананьєва.

У підході до проблеми людини, запропонованому С.Л.Рубинштейном, основний акцент зроблений на аналізі відносини "людина - світ", поза яким розгляд цієї проблеми вважається неможливим. В основу аналізу покладено ідею суб`єктно-об`єктного зв`язку. Трактування зв`язку з цим як взаємини, а потім як взаємодії призводить до ідеї діяльності. Вчений показує, що дослідження вихідного відносини людини до світу тягне за собою розгляд відносини людини до інших людей. Він підкреслює важливість появи рефлексії в міру становлення людини і обговорює ідею актуальності - потенційності в зв`язку з поняттям готівкового буття [14]. Концепція В. С. Мерліна, по суті є концепцією людини як інтегральної індивідуальності, має своєю основою ідеї цілісності і соціальності [15]. Що ж дає наукового пізнання розуміння людини як відносини? Які нові можливості відкриваються з цієї дослідницької позиції? Вони пов`язані, в першу чергу, з подоланням стереотипів сприйняття знання про людину, накопиченого до теперішнього часу, і можуть бути описані як ефекти сприйняття, що виникають при занятті нової дослідницької позиції, з якої виявляються можливими переструктурування звичної картини знання і виявлення в ній нових, раніше прихованих зв`язків і відносин.

Перше наслідок цього може бути названо ефектом інтегративності. Новий підхід дозволяє виявити взаємозумовленість тих ідей, які використовуються в пізнанні людини, багатовимірність і інтегральність їх простору. Така картина знання про людину більш точно відображає інтегративну сутність людини [16].

Другий наслідок заняття нової дослідницької позиції може бути названо ефектом відсторонення (термін В. Шкловського). При зміні позиції розгляду кожна ідея з числа входять в описане семантичний простір набуває новий контекст, що спонукає до перегляду підходів, що склалися на основі цієї ідеї. У новому контексті усталені підходи втрачають статус фатально обумовлюють логіку подальшого наукового пошуку в пізнання людини.

Третій наслідок зміни позиції - ефект панорамності. Розуміння людини як відносини дає можливість розширити коло концепцій, що містять ідеї психологічної антропології, за рахунок підходів, в яких нова позиція аналізу актуалізує їх латентне зміст. Як приклад розглянемо психологію відносин людини В.Н.Мясищева. Всупереч стереотипу, що склався, вона відноситься не до теорій середнього рівня - рівня психології особистості, а задумана автором як концепція рівня нової психології [17]. В.Н.Мясищев починає з вивчення психологічних типів - цілісних, доступних спостереженню проявів сутності людини [18], "внутрішній устрій" яких залишається невідомим. Стійкий інтерес до проблем типології характерний для ранніх етапів творчості вченого [19]. Подальша робота в цьому напрямку зажадала виходу на рівень проблем психологічної антропології, про що свідчить рукопис "Критика психологічної антропології та конституціональної типології Е.Йенча" [20]. Пізнання людини, а не особистості, становить перспективу досліджень В.Н.Мясищева. Ця дослідницька перспектива наполегливо заявляється в назвах робіт в 50-і роки [21]. Дослідник обумовлює відмінності між вивченням особистості і вивченням людини [22]. "... поряд із загальними закономірностями розвитку особистості важливу теоретичну і практичну задачу представляє дослідження психічних особливостей людини" [23].

У психологічній антропології В.Н.Мясищева центральним є поняття відносин людини. Фізіологічні кореляти відносини досліджені В. Н. Мясищева в докторській дисертації "електрошкірний показники нервово-психічних станів у людини" (1944). В системі психологічних понять відношення витлумачено як несвідомих до особистості потенційне психічне утворення з особливою функцією: "... відносини людини - це потенціал, що виявляється свідомої активної вибірковістю переживань і вчинків людини, заснованої на його індивідуальному, соціальному досвіді" [23, с. 344] - "... відносини людини - це не частина особистості, а потенціал її психічної реакції в зв`язку з будь-яким предметом, процесом або фактом дійсності" [23, с. 346]. Відносини - на ті важелі, порушення якого пов`язане з порушенням життєдіяльності як організму, так і особистості. Корекція порушень як соматики, так і психіки, а також управління формуванням особистості і її вихованням можливі за допомогою впливу на відносини [24].

Отже, логіка дослідницького пошуку В.Н.Мясищева в даному разі обратна традиційної для вітчизняної психологічної антропології: він рухався немає від аналізу частин до відтворення їх зв`язків в складному цілому, а від цілого до вивчення тієї його частини, яка повторює властивості цілого і забезпечує вихідну цілісність.

Таким чином, проведений аналіз ідеї відносини дозволяє зробити висновок про її еврістичності стосовно до пізнання людини, що виявляється в ефектах інтегративності, відсторонення, панорамності. Подальше освоєння ідеї людини як відносини повинно грунтуватися, з нашої точки зору, на наступних положеннях. Матеріальний субстрат - необхідна, але не достатня умова існування людини. Він існує як відношення: як єдність сторін, кожна з яких не може існувати без іншого. Простір смислів ідеї людини як відносини містить і інші когнітивні маршрути, освоєння і опис яких становить завдання подальших досліджень.

Левченко Є.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!