Порівняльний аналіз проблеми дитячого страху в роботах п. Ф. Каптерева і дж. Селлі

На думку багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів (Дж. Селлі, Ч. Дарвін, А. Бен, П. Ф. Каптерев, М. Є. Румянцев та інші) страх є одним з найбільш характерних почуттів дитини. Найрізноманітніші предмети і явища навколишнього світу збуджують в них страх.

Досліджуючи роботи вітчизняних і зарубіжних психологів, ми прийшли до висновку, що думки вчених про причини виникнення, видах страху і методи протидії йому, мають подібні положення. Як приклад ми наводимо порівняльний аналіз робіт Дж. Селлі і П. Ф. Каптерева з проблеми дитячого страху. У листопаді 1895 р Джеймс Селлі написав книгу "Вивчення дитинства" ( "Studies of Childhood"). Це був один з перших підручників з дитячої психології, його випередили лише В. Прейер в Німеччині і С. Холл в Америці. Перше видання цієї книги вийшло в Росії в 1901 р під назвою "Нариси з психології дитинства", в якій Дж. Селлі проаналізував ряд найважливіших питань дитячої психології: стадії засвоєння мови, особливості творчої діяльності дітей, сутності дитячої гри, розвиток уявлень про власний " Я ", причини дитячого страху і брехні, питання покарання і підпорядкування, впливу сім`ї та школи на моральний розвиток особистості дитини та інші. Особливу увагу Дж. Селлі приділяв проблемі дослідження почуттів і емоцій дитини, вказуючи на недостатню розробленість даного питання і протилежні погляди на природу дитячої чутливості. Маючи за мету повне і глибоке вивчення даної проблеми, Дж. Селлі переходить до розгляду найбільш характерного і яскраво вираженого дитячого почуття, а саме - страху. Можна сказати, що творчість Дж. Селлі в області вивчення дитячого страху представляє великий науковий інтерес ще й через те, що він був одним з перших англійських психологів, який досліджував причини виникнення та подолання страху у дитини.

У Росії питання дитячої психології розробляв відомий психолог і педагог Петро Федорович Каптерев. Їм були вивчені стадії розвитку мови і мислення дитини, особливості дитячої гри і творчості, форми і причини брехні і інші питання дитячої психології. Проблемі дитячого страху П. Ф. Каптерев присвятив окрему книгу "Про страх і мужність в первісному вихованні" (1901) і кілька статей в журналі "Виховання і навчання" (1901, № 2, 3, 4). У цих роботах він виділяв види дитячого страху, описав зовнішні ознаки і причини його появи. П. Ф. Каптерев відзначав, що часто батьки вдома, а вихователі в школі вдаються до залякування дитини з метою виховання. Він описав наслідки впливу даної системи виховання на психічне життя дитини [1, с. 14]. Досліджуючи проблему дитячого страху, Дж. Селлі в якості предметів його виникнення виділяє гучні і раптові звуки, які на його думку є початковим джерелом страху, так як "вухо ... є тим органом почуттів, за допомогою якого нервова система збуджується сильніше за все і найглибше "[7, с. 223]. Страх перед видимими предметами обумовлений появою чогось нового і чужого, що порушує звичну обстановку дитини (зміна місць, поява нового обличчя, зміна навколишнього оточення, нові явища природи і так далі). Сюди ж відноситься страх предметів дивної форми і рухів (страх перед тінню, боязнь ляльок, масок, іграшок), страх перед тваринами і боязнь темряви. На думку англійського психолога, даний вид страху є вторинним і виникає на певній стадії розумового розвитку дитини.

На відміну від Дж. Селлі, вітчизняний психолог П. Ф. Каптерев ділить предмети дитячого страху на 2 групи:

1. Діючі на органи зовнішніх почуттів (первісна форма страху):

* Зорові враження, що викликають страх (сюди також належать предмети, що викликають відрази і боязнь темряви).

* Слухові враження (гучний шум).

На думку П. Ф. Каптерева, "важко вирішити, що служить початковим збудником страху - зорові або слухові враження" [1, с. 37-40].

2. Діючі на дитячу уяву і розум (пізніші душевні освіти, які передбачають вже деякий досвід) [1, с. 41-43]. П. Ф. Каптерев і Дж. Селлі незалежно один від одного виділяють наступні зовнішні ознаки переживання дитиною страху: крик, тремтіння, блідість, зміна рис обличчя, затримка дихання, зміна серцевого ритму, плач, непритомність, довільні рухи відштовхування або, навпаки, паралізація . Ослаблення пам`яті, уповільнення розумової діяльності, втрата мови [1, с. 51-52]. Описуючи психологічні особливості дитини найбільш підданого почуття страху, вчені також дотримуються схожих позицій. П. Ф. Каптерев і Дж. Селлі вважали, що найбільш схильні до страху діти: з низьким рівнем інтелектуального розвитку [7, с. 248-249], які пережили психологічну травму, що характеризуються поганим станом здоров`я, з нерозвиненою вольовою сферою [1, с. 52-57]. Але на відміну від П. Ф. Каптерева, який на перше місце в списку характеристик ставить слабке фізичне здоров`я, Дж. Селлі вважає, що найбільш схильні до страху діти з живим, багатою уявою. Відносно профілактичних заходів з подолання дитячих страхів думки вчених розходяться. Якщо Дж. Селлі говорив, що потрібно спонукати дітей до дослідження темних кімнат, щоб допомогти їм зрозуміти той факт, що "речі залишаються незмінними навіть тоді, коли вони оповиті темрявою" [7, с. 247], предметів і явищ навколишнього світу, що сприяє переходу від почуття страху до цікавості [7, с. 254]. Те П. Ф. Каптерев дотримувався протилежної позиції, стверджуючи, що необхідно виключити з обстановки дитини предмети, що викликають неприємні відчуття і страх. Але вчені сходилися на думці про те, що дбайливе й ніжне ставлення до дитини, розвиток і зміцнення його сил (фізичних, моральних, розумових і емоційно-вольових) допомагає дитині подолати і запобігти виникненню почуття страху. Книзі Дж. Селлі "Нариси з психології дитинства" передувала величезна робота по збору матеріалу про особливості розвитку дітей. Листи від батьків і вихователів, вивчення літератури з психології дитинства, аналіз робіт В. Прейера, Ф. Тресі, Г. Компейре, Ж. Ж. Руссо лягли в основу книги Дж. Селлі "Нариси з психології дитинства". Ми не можемо стверджувати або заперечувати вплив роботи Дж. Селлі на П. Ф. Каптерева, так як в роботах останнього не зустрічаються посилання на англійського психолога. Роботі П. Ф. Каптерева характерний ряд посилань на зарубіжних авторів. Наприклад, в розумінні психічного життя він виходив з досвідченого напрямки асоціативної психології і еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Крім того, помітний вплив на розробку ідей П. Ф. Каптерева зробили праці Дж. Локка і Г. Спенсера. У зв`язку з цим автор підручника з "Історії педагогіки" за 1982 г. (виданий під ред. М. Ф. Шабаева) звинувачує П. Ф. Каптерева в тому, що при вирішенні важливих психолого-педагогічних питань вітчизняний психолог слідував за ідеями західних педагогів . Однак, незважаючи на те, що книга П. Ф. Каптерева була написана через 6 років після публікації праці Дж. Селлі, ми в праві вважати, що книга "Про страх і мужність в первісному вихованні" - самостійна робота вітчизняного психолога, в якій П . Ф. Каптерева було проаналізовано і творчо перероблено ідейна спадщина своїх попередників і сучасників, як вітчизняних, так і зарубіжних.

Таким чином, проаналізувавши особливості підходу П. Ф. Каптерева і Дж. Селлі до проблеми дитячого страху, можна зробити висновок про те, що вченими, незалежно один від одного, були напрацьовані найважливіші положення в галузі вивчення даного почуття, що мають багато точок дотику.

література

1. Каптерев П. Ф. Про страх і мужність в первісному вихованні. 1901.

2. Каптерев П. Ф. Про дитяче страху // Народна освіта. 2000. № 3.

3. Каптерев П. Ф. Про дитяче страху // Виховання і навчання. 1901. № 2.

4. Каптерев П. Ф. Про дитяче страху // Виховання і навчання. 1901. № 3.

5. Каптерев П. Ф. Про дитяче страху // Виховання і навчання. 1901. № 4.

6. Селлі Д. Основи загальнодоступною психології та її застосування до виховання, 3-е изд. СПб., 1902.

7. Селлі Д. Нариси з психології дитинства. М., 1904.

8. Селлі Д. Педагогічна психологія. М., 1916.

Жарова Д. В.