Спрямованість особистості в психології. Форми, розвиток і формування спрямованості особистості

спрямованість особистості

Особистість є те, куди вона прагне. Людина починається з того, що для нього стає щось дорого, що він заради чогось готовий себе підняти, з того, що щось для нього стає іноді важливіший від його особистого існування. Хочете зрозуміти в людині головне - зрозумійте, що рухає цією людиною, які його справжні прагнення. Спрямованість особистості часто описують словами "переважаючі інтереси і прагнення", "ієрархія мотивів", іноді - особиста ідеологія. Спрямованість особистості - не те ж саме, що спрямованість життя. Спрямованість життя іноді задається зовнішніми обставинами - потрібно годувати сім`ю, пора народжувати дитину, або забрали в армію, - в той час внутрішня спрямованість людини може бути - дача, жити на природі і займатися садом і городом. Спрямованість особистості - це те, що людині внутрішньо, дійсно дорого, до чого він насправді прагне. Кому-то доріг комфорт, кому-то розвиток. Жінкам частіше важливіше відносини, чоловікам - справа.

Форми спрямованості особистості

Спрямованістю особистості називається сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особи і щодо незалежних від наявних ситуацій. Спрямованість особистості завжди соціально обумовлена і формується шляхом виховання. Спрямованість - це установки, що стали властивостями особистості. Спрямованість включає кілька пов`язаних між собою форм: потяг, бажання, інтерес, світогляд, переконання. Всі форми спрямованості особистості разом з тим є мотивами її діяльності. Коротко охарактеризуємо кожну з виділених форм спрямованості: потяг - найбільш примітивна біологічна форма направленності- установка - готовність, схильність суб`єкта до появи певного об`єкта-бажання - усвідомлена потреба і потяг до чого-небудь цілком определенному- інтерес - пізнавальна форма спрямованості на предмети.

Інтереси змушують особистість активно шукати шляхи і способи задоволення існуючої потреби до пізнання. Але коли настає задоволення інтересу, він не зникає, не згасає, а поглиблюється, внутрішньо перебудовується і забезпечує появу нових інтересів. Інтереси розрізняють за змістом, за широтою, ступеня їх стійкості-світогляд - система філософських, естетичних, етичних, природничо-наукових та інших поглядів на навколишній світ-переконання - вища форма спрямованості - це система мотивів особистості, які спонукають її діяти у відповідності зі своїми поглядами, принципами , світоглядом. Переконання формуються на підставі знань про навколишній світ, розуміння природи і суспільства. Мотиви можуть бути в більшій чи меншій мірі усвідомленими або зовсім не усвідомлюваними. Основна роль в спрямованості особистості належить усвідомленим мотивами.

Розвиток і формування спрямованості особистості

Діяльність є основою формування людини як особистості. Визначальною умовою існування, розвитку людини як істоти соціального є сукупність різного виду діяльностей, в які включена людина. Освоєння діяльності та її ускладнення є важливою умовою розвитку психіки людини. Тому рішення виховних завдань має спиратися на психологічні закономірності співпідпорядкованості людських діяльностей, їх динаміку. При побудові виховних впливів треба враховувати характер і особливості різних видів діяльності, в яких він втягнутий дитина, їх значення, обсяг і зміст. У вітчизняній психології поняття особистість і діяльність розглядаються як внутрішньо пов`язані явища. Розробляючи проблему діяльності та активності особистості, сучасна психологія спирається на ідею про активний характер відображення, про походження - свідомості з трудової діяльності, про провідну роль праці в поведінці і діяльності людини.

Джерелом активності особистості є потреби. За своїм походженням потреби діляться на природні і культурні. Потреби характеризуються такими ознаками. По-перше, будь-яка потреба має свій предмет, тобто вона завжди є усвідомлення потреби у чомусь. По-друге, будь-яка потреба набуває конкретного змісту в залежності від того, в яких умовах і яким способом вона задовольняється. По-третє, потреба має здатність відтворюватися. Потреби виражаються в мотивах, т. Е. В безпосередніх спонукань до діяльності. Так, потреба в їжі може привести до зовні абсолютно різних видів діяльності по її задоволенню. Цим різним видам діяльності і відповідають різні мотиви.

Важливе місце в системі спрямованості особистості належить світогляду, переконань і ідеалів особистості. Світогляд має такі характеристики, як науковість, систематичність, логічна послідовність і доказовість, ступінь узагальненості і конкретності, зв`язок з діяльністю та поведінкою. Переконання - важливий усвідомлений мотив поведінки, що надає всій діяльності особистості особливу значимість і ясну спрямованість. Переконання характеризуються, по-перше, високою усвідомленістю і, по-друге, своєю найтіснішого зв`язком із світом почуттів. Це система стійких принципів. Важливим усвідомленим мотивом є ідеал.

Ідеал - це образ, яким керується особистість в даний час і який визначає план самовиховання. До неусвідомлюваним спонуканням відносяться установки і потяги особистості. Розвиток діяльності людини призводить до появи її різних видів і форм (гра, навчання, праця), які об`єднуються, соподчінять. При цьому встановлюється ієрархічне співвідношення мотивів, що є побудниками до різних видів діяльності. Єдина, взаємопов`язана система мотивів діяльності, що виникає в їх розвитку, і становить психологічну основу особистості. Відомо, що часом однакові мотиви по-різному реалізуються в поведінці, а різні мотиви можуть мати зовні однакові форми прояву в поведінці. Наприклад, участь у громадській роботі, побуждаемое суперництвом, бажанням бути першим серед товаришів, неоднозначно прагненню школяра принести користь своєму класу. Залежно від мотиву, яким керується дитина, формуються різні якості особистості (в нашому прикладі, відповідно, індивідуалізм і колективізм).

Поведінка збуджується зазвичай не одним, а кількома різними за змістом і за будовою мотивами, серед яких виділяються провідні і підлеглі. Зміна провідних мотивів, формування все більш високих моральних мотивів і характеризує розвиток мотиваційної сфери особистості. А необхідні зміни співвідношення мотивів, їх ієрархія забезпечується цілеспрямованою організацією діяльності. Тому в психології прийнято говорити про систему мотивів, мотивації. Діти шкільного віку беруть участь у різних типах діяльності. Кожен з них характеризується не тільки певним складом різних видів діяльності, але і наявністю провідної діяльності. У ній виявляються, формуються або перебудовуються приватні психічні процеси (в грі - уяву, в навчанні - абстрактне мислення і т.д.), від неї залежать основні психічні зміни кожного періоду розвитку дитини (дошкільник, наприклад, в грі освоює головні суспільні функції і норми поведінки людей).

Розвиток провідної діяльності обумовлює найголовніші зміни в психічних процесах і психологічних особливостях особистості дитини на даній стадії його розвитку. Тому спеціальна організація провідного типу діяльності виступає як основна умова, завдяки якому можна цілеспрямовано впливати на особистість дитини, на формування у нього в процесі цієї діяльності необхідної ієрархії потреб, мотивів і цілей. Д.Б. Ельконін встановив, що у дітей дошкільного та підліткового віку завдяки відповідним типам провідною діяльності розвивається мотиваційна сфера. Молодші і старші школярі ж формують інтелектуальні, пізнавальні здібності, операційно-технічні можливості. Облік закономірностей розвитку психіки дитини, своєрідності провідних типів діяльності, їх взаємозв`язку з іншими видами діяльності школярів дозволяє значно оптимізувати виховний процес.