Про сучасному соціальному конструктивізм у світлі концепції індивідуальності б.г.ананьева

Проблема біологічного і соціального в особистості - одна з найактуальніших методологічних проблем у світовій психологічній науці, де зараз склався ряд напрямків, спірних щодо підходу до названої проблеми. Це підходи до певної міри односторонні, що йдуть від складної діалектики біосоціальних єдності людини або шляхом ототожнення соціального з біологічним (соціобіологія), або шляхом заперечення біологічного в соціальному (соціальний конструктивізм).

У вітчизняній психологічній теорії є цілий ряд концепцій, що дозволяють в новому світлі побачити переваги і недоліки найсучасніших напрямків світової психологічної науки і висвітлити проблемні точки в їх розвитку. Звісно ж, що досвід розробки проблеми біологічного і соціального у вітчизняній психології і конкретно концепція індивідуальності Б.Г.Ананьева, можуть послужити підставою для конструктивної дискусії. У світлі концепції індивідуальності Б.Г.Ананьева розглянемо деякі аспекти проблеми особистості в соціальному конструктивізм.

Соціальний конструктивізм (Social constructionism) - популярне новий напрямок, що склалося в зарубіжній соціальній психології, в першу чергу в Англії, США і Канаді. Виникнення соціального конструктивізму пов`язують з виходом у світ роботи К.Дж.Гергена "Соціальна психологія як історія" [1]. Однак деякі положення, які лягли в основу підходу, були вперше висловлені Дж.Х.Мід [2]. Основоположними в соціальному конструктивізм вважаються роботи К.Дж. і М.М.Герген [3, 4], Т.Р.Сарбіна [5], і Дж.Шоттер [6, 7]. Основні положення соціального конструктивізму можуть бути сформульовані наступним чином [8]:

1. Всі наші знання про об`єктивний світ і про себе самих є глибоко суб`єктивними за своєю природою. Самі категорії і поняття, в яких ми описуємо об`єктивну дійсність і судимо про неї, можуть не мати під собою об`єктивних підстав. Так, поділ музики на класичну та популярну не обов`язково означає, що в природі самої музики закладена вимога саме такого поділу. Строго кажучи, ми можемо лише констатувати, що такий розподіл прийнято в людській культурі.

2. Поняття і категорії, за допомогою яких ми описуємо світ і судимо про нього, належать конкретному історичному періоду і культурі, специфічні в цьому відношенні. Люди різних історичних періодів і культур по-різному бачать світ і судять про нього. Таким чином, заздалегідь не можна вважати, що будь-яка культура, в тому числі і ми самі, ближче до істини в пізнанні світу, ніж будь-яка інша.

3. Образ світу і знання про нього створюються в просторі спілкування людей. Поняття істинного знання співвідноситься з об`єктивною дійсністю, а з її образом, який закріплений в культурі даного часу і який визначає характер взаємодії людей в суспільстві.

4. Прийняті суспільством уявлення про світ можуть бути різними. Кожна картина світу, судження про нього, тягне за собою певний тип поведінки: одні соціальні взаємодії виявляються бажаними, інші забороняються. Таким чином, прийняте суспільством судження про предмет нерозривно пов`язане з відповідним типом поведінки по відношенню до цього предмету.

Одне з центральних понять соціального конструктивізму -діскорс (discourse). Дуже приблизно це слово можна перекласти як сюжет. Діскорс означає набір смислів, образів, думок, аналогій, що створюють певну версію будь-яких подій. Наприклад, полювання може бути представлена в діскорсе благородного традиційного чоловічого спорту як природний спосіб регуляції чисельності популяцій тварин і т.п. Відповідним цього діскорсу соціальною дією буде, наприклад, реклама мисливського спорядження. У той же час по відношенню до полювання можливий і зовсім інший діскорс: вбивство беззахисних тварин.

У понятті діскорса фіксоване єдність соціально умовного знання про предмет і прийнятого способу поведінки по відношенню. Це поняття в соціальному конструктивізм стає ключовим для виявлення природи особистості. В основі особистості виявляється набір діскорсов, що містять в собі єдність знання про світ, відносинах до явищ дійсності, самосвідомості і типові способи поведінки - соціальних ролях особистості.

Виходячи з того, що в різних соціальних контекстах (групах спілкування, видах спільної діяльності) люди проявляють різні особистісні якості, соціальний конструктивізм розглядає особистість як породження соціальних контекстів і заперечує існування властивостей особистості, несоціальних за своїм походженням. Таким чином, особистість виявляється незалежної, відірваною від індивідуальна якостей людини.

Концепція індивідуальності Б.Г.Ананьева, що встановлює відносини в системі понять індивід - СУБ`ЄКТ ДІЯЛЬНОСТІ - ОСОБИСТІСТЬ - ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ, дозволяє сформулювати деякі зауваження щодо теорії соціального конструктивізму і в термінах цього підходу висловити ряд припущень [9].

Розуміння особистості як чисто соціальної за своєю суттю і походженням знаходить собі місце в концепції Б.Г.Ананьева. Однак в цьому сенсі "особистість" використовується тут як умовне поняття, подібно до того, як в математиці використовуються поняття точки, позбавленої площі, і прямої лінії, позбавленої товщини. Б.Г.Ананьев використовує це поняття як інструмент аналізу в проблемі біологічного і соціального в людині і розводить це його і поняття індивідуальності як суб`єкта реальної поведінки і діяльності.

Концепція індивідуальності по-новому висвічує поняття соціального контексту і діскорса. Набір соціальних контекстів, що формує і визначає особу, сам повинен бути розглянутий як результат формування суб`єктом діяльності, спілкування і пізнання. А суб`єкт діяльності включає в себе індивідуальна особливості психіки - темперамент і задатки. Таким чином, можна очікувати прояви цих загальних біологічних за своєю природою характеристик в самому наборі контекстів, які формують особистість.

Суттєвою складовою діскорса є поведінка і особливо можливість здійснення певного типу вчинків для особистості як основа самосвідомості і Я-концепції. Однак сфера поведінки, самооцінка своїх можливостей і здібностей у професійній та іншої діяльності повинна бути віднесена до структури суб`єкта діяльності відповідно до концепції Б.Г.Ананьева. Таким чином, концепція індивідуальності дозволяє не тільки вказати на необхідність прийняття до уваги біологічної компоненти, але і сформулювати конкретні припущення про загальний характер її впливу і конкретні параметри поведінки і діяльності, в яких вона проявляється.

Концепція індивідуальності Б.Г.Ананьева не тільки дозволяє вказати на конкретний внесок біологічних за своєю природою структур суб`єкта діяльності в соціальну поведінку. Характеристики індивідуальності (самосвідомість і стиль) проявляються як наскрізні особливості, які об`єднують поведінку у всіх контекстах. Додавання їх до умовної, чисто соціальної особистості і перетворює її в реального живої людини. Видається логічним пошук відповідних цим характеристикам параметрів поведінки як наскрізних, які об`єднують найрізноманітніші контексти і діскорси. Навіть за умови найглибших відмінностей між Я-концепціями і поведінкою людини в різних діскорсах можна очікувати прояву загальних стильових особливостей.

Мироненко І.А.