Особистість і суб`єкт: проблема співвідношення понять

"Особистість" і "суб`єкт" - два давніх сусіда не тільки в психологічній, а й філософської літературі. Здавалося б, за багато століть роботи з даними поняттями філософи і вчені повинні були б встановити, що за реальність ховається за ними, і наскільки різні або схожі між собою ті області реальності, які ми обмежуємо при їх вживанні. Однак на ділі ми бачимо, що психологи так і не змогли домовитися між собою про зміст названих понять і про їх співвідношенні. Причину такого стану речей ми вбачаємо у відсутності чіткої визначеності в змісті кожного їх даних понять, тобто в їх багатозначності.

В силу специфічності психологічного знання практично кожен великий дослідник висував своє, особливе розуміння як про особистості, так і про суб`єкта, про спільність або різних даних іпостасей людини. Нами було виявлено кілька варіантів співвідношення понять "особистість" і "суб`єкт" в психологічній літературі.

1. Поняття "суб`єкта" ширше поняття "особистість". Подібний погляд поділяв А. В. Брушлинский, писав, що "кожна особистість є суб`єкт (хоча останній, як ми бачили, не зводиться до особистості)" (1991. С. 10). Відповідно до даної позиції, за допомогою поняття "суб`єкт" виражається активна, діяльна сутність людини. При цьому суб`єкт - це не властивість, не характеристика людини, а сама людина. Поняттям ж особистості позначається деяка властивість людини-суб`єкта, а саме його соціальність, його здатність бути суб`єктом соціальних відносин (В. І. Слободчиков, Є. І. Ісаєв, 1995), бути суб`єктом в соціальному контексті (Л.В. Алексєєва, 2001. ).

2. Поняття "особистості" ширше поняття "суб`єкта". Так, А.К. Абульханова (2000) вважає, що не випадково існують поняття "аномальна особистість", "Деликвентное особистість", і використовує поняття "суб`єкта" для позначення вищого рівня розвитку особистості, коли особистість стає здатною оптимально для себе і безболісно для оточуючих організовувати життєвий шлях, діяльність і спілкування. Близький до цього В.А.Петровский (1995), переконаний, що особистість тільки тоді є особистістю, коли вона є суб`єктом: суб`єктом життєдіяльності (вітальності), по-перше, суб`єктом предметної діяльності, по-друге, суб`єктом діяльності спілкування, в- третє, і суб`єктом діяльності самосвідомості, по-четверте.

3. Поняття "особистості" і "суб`єкта" відображають різні сторони психології людини. Наведемо як приклад точку зору Б. Г. Ананьєва: "Суб`єкт характеризується сукупністю діяльностей і мірою їх продуктивності, а особистість - сукупністю суспільних відносин, що визначають становище людини в суспільстві" (2001. С. 247). Відзначимо, що прихильники даного погляди розуміють під суб`єктом виключно "суб`єкта діяльності", трактуючи діяльність досить безособово, що дозволяє уявити особистість як її "одушевляє" фактора (А.К. Осницький, 1996).

Таким чином, можна зробити висновок, що психологія фактично знаходиться в ситуації, коли недоцільно говорити про співвідношення поняття "особистість взагалі" і "суб`єкт взагалі", коли проводити порівняльний аналіз понять "особистість" і "суб`єкт" можна тільки в рамках певної авторської концепції або , рідше, в рамках однієї психологічної школи. Однак це положення речей не завжди усвідомлюється молодими дослідниками. В результаті ми зустрічаємо в роботах або спроби схрестити їжака з вужем (т. Е. З`єднати точки зору численних авторів і вивести деякий середнє арифметичне рішення даної проблеми), або довести "хто правий, хто винен", або запропонувати ще одне авторське розуміння даної проблеми . При всій доцільності даних підходів в рамках окремих досліджень необхідно відзначити, що всі вони не вносять ясності в рішення означеної проблеми, а, навпаки, продовжують дробити психологічне знання в даній області, ще більше заплутуючи питання.

Тому, як не банально це прозвучить, ми переконані, що психологічному співтовариству необхідно підключатися до глобальних геополітичних процесів інтеграції та, як би це не здавалося неможливо і навіть смішно з позиції сьогоднішнього дня, намагатися і намагатися домовлятися з ключових проблемних точках психологічної теорії. Пора шукати не відмінності теорій, а точки дотику, не плекати старі образи, а подивитися один на одного як на партнерів, які можуть збагатити один одного. І тоді, можливо, ми знайдемо, нарешті, тверду теоретичну грунт під ногами.

Щукіна М. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!