Психологічні умови формування нормальної особистості

Є розбіжності щодо правомірності словосполучення "нормальна особистість". П.Б.Ганнушкин вважав, що поняття "норма" і "особистість" несумісні в силу відмінностей їх змісту (норма - щось середнє, особистість - унікальне, неповторне). G.Allport, навпаки, вільно використовує і аналізує поняття "нормальна особистість", акцентуючи увагу на тому, що є два підходи до його визначення - статистичний і "етичний" (гуманістичний). В рамках останнього "нормальна особистість" - якийсь ідеал, який визначається тим, що И.С.Кон називає "нормативним каноном людини", що задається культурою цієї спільноти.

Звідси мета виховання, формування нормальної особистості - це послідовне наближення до даного канону. Механізмом формування нормальної особистості по ідеального зразка, по М.Коулу, є пролепсис - проектування в майбутнє дитини уявлення дорослого про належне, заснованого на його минулому досвіді, і вплив на дитину в цьому відповідно до цього поданням. Очікується, що сформована таким чином особистість буде будувати свою поведінку в суспільстві відповідно до основних вимог, що пред`являються їй даним суспільством. У чому ж полягають основні вимоги, що пред`являються особистості суспільством?

На наш погляд головною вимогою є необхідність наявності у людини системи значень, загальноприйнятою в даному суспільстві, особливо значний людей і відносин між ними. Психологічно значення будь-якого об`єкта є, на думку А.Г.Шмелева, "єдність трьох аспектів": денотата (по суті - образу об`єкта або його понятійного опису), мотиваційно-емоційного (відношення до об`єкту) і операційного (дій з об`єктом). Відносини з людьми як найбільш важливими для людини об`єктами залежать від розвиненості у нього пов`язаної з ними системи значень. Для того щоб адекватно взаємодіяти з людьми, нормальна особистість повинна: а) мати розвиненою структурою "типових почуттів" (Т.Шибутани) - б) вміти загальноприйнятим чином визначати (сприймати, описувати) ситуацію взаємодії- в) типовим чином (відповідно до очікувань ) вибудовувати свої дії. Ступінь відхилення також нормується.

Є дві взаємопов`язані системи відносин, в рамках яких нормальна особистість повинна вміти вибудовувати свої дії: заснована на почуттях система міжособистісних відносин і заснована на узгоджених описах система конвенціональних норм. Акцентування суб`єктом у значенні даної людини або ситуації взаємодії з ним його емоційного та раціонального компонента вводить суб`єкта в ту або іншу систему відносин.

Для адекватного участі в міжособистісних відносинах повинна бути сформована відповідна структура типових почуттів, основа якої закладається в ранньому дитинстві в формі так званого "базового довіри". Механізмами її формування є емпатичних розуміння дитини і інтеріоризація їм відповідних зразків поведінки. Для адекватного участі в системі конвенціональних відносин необхідно засвоєння значень типових ситуацій формалізованого взаємодії. Основою для їх засвоєння є формування системи понять, що описують сконструйовану в даному співтоваристві "реальність" (П.Бергер, Т.Лукман). Третьою умовою є розвиток усталених схем дій (навичок) в рамках тієї й іншої систем відносин.

Розум С.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!