Тестування спеціальних здібностей в нашій країні і за кордоном

Виникнення тестів спеціальних здібностей пов`язано з практикою професійного консультування і професійного відбору, яка вимагала

давати прогноз у виконанні окремих видів професійної діяльності. За кордоном тестування спеціальних здібностей протягом усього XX ст.

інтенсивно розвивалося і в даний час дуже поширене. Для практичних цілей там виділяють наступні групи індивідуальних

особливостей, які називаються спеціальними здібностями:

- сенсорні;

- моторні;

- технічні;

- професіоналізовані.

Перші три групи НЕ співвіднесені з певними професіями, хоча деякі з них частіше виявляють себе в одних видах діяльності, ніж в

інших. Остання група прямо пов`язана з конкретними професіями, що відображено в їхніх назвах - конторські, музичні, художні та ін.

Крім використання окремих тестів спеціальних здібностей на Заході широко застосовуються батареї тестів, т. Е. Групи тестів, що вимірюють

відносно незалежні особливості індивідів, в сукупності сприяють успішному здійсненню певної діяльності.

Незважаючи на в цілому позитивну оцінку можливостей цих тестів і батарей, психодиагноста продовжують збирати інформацію щодо їх

надійності та валідності, з`ясовують вплив різних чинників, які впливають на їх виконання, вдосконалюють процедури тестування і їх показники,

розробляють спеціальні прийоми використання цих показників. Все частіше психодиагноста приходять до висновку, що прогнози щодо навчальної та

професійної успішності можливі тільки на основі сукупної інформації про індивіда, коли результати тестів здібностей розглядаються не

ізольовано, а лише як один з аспектів оцінки - поряд з показниками особистісних методик, тестів досягнень, біографічних анкет та ін. Так,

наприклад, Е. Гізеллі знайшов, що при обстеженні водіїв таксі кореляції між їх трудової ефективністю і показниками тестів спеціальних

здібностей дорівнювала лише 0,22. Але якщо врахувати інтереси і професійну мотивацію, то цей коефіцієнт можна істотно підвищити - до 0,664 у

водіїв з високим рівнем мотивації.

Важливо вказати й на те, що в даний час західні діагности визнають залежність тестів здібностей від навченості індивідів, від придбаних

ними навичок і знань. Тому все частіше психодиагноста прагнуть не використовувати термін «здатність» в назвах цієї групи тестів, замінюючи його

поняттями «ефективність», «успішність» та ін. Вважається, що краще відмовитися від поняття «здатність» стосовно до тестів і говорити про відмінності в

знаннях і уміннях, що дозволяють в певних умовах добиватися певних досягнень.

У нашій країні ця область діагностики - тестування спеціальних здібностей - практично відсутня. У 20-30-і рр. XX ст. вітчизняні фахівці

в області психотехніки, розробляючи методики, подібні закордонним тестів спеціальних здібностей, визнавали, що вони призначені для

діагностики знань, навичок, деяких якостей сенсорики і моторики, а також якостей особистості. Замість терміна «здатність» при інтерпретації

результатів цих методик використовувалися поняття «особливості», «диспозиції», «професійно важливі ознаки», «психічні функції» і деякі

інші. Причому психотехніки вважали проблему термінології принципової і надзвичайно важливою.

Ними визнавалося, що використання тестів у профотборе і професійному консультуванні має важливе практичне значення, вони сприяють

раціональної розстановки кадрів, виявлення слабких місць неефективних працівників, а також аналізу причин травматизму, шлюбу, нещасних випадків на

виробництві. Крім того, підкреслювалося, що правильний вибір спеціальності необхідний самому індивіду, так як запобігає марнування сил

на невідповідну людині роботу, сприяє професійному самовизначенню особистості, усвідомлення і реалізації свого покликання.

Психотехніки висловлювали прогресивні для свого часу ідеї. Наприклад, вони вважали, що профвідбір потрібен тільки для тих професій, які

є небезпечними, відповідальними або дефіцітнимі- профконсультация повинна йти від людини, від його інтересів і властивостей, а не від професії;

неможливо заздалегідь передбачити, наскільки консультований індивід буде відповідати обраній професії, так як особистість знаходиться в

розвитку.

В даний час професійна діагностика у нас в країні поки що далека від вирішення своїх проблем. Її відрізняє незначне число тестів,

що відповідають вимогам психометрики. Тестування професійно важливих ознак сенсорної, моторної та інтелектуальної сфер психіки (це ті

особливості, які умовно за загальноприйнятою класифікацією можна віднести до спеціальних здібностей) використовується для обмеженого кола

професій - льотні і операторські, професії, пов`язані з небезпечними виробництвами, і деякі інші.

На практиці щодо ряду професій використовуються або тести досягнень, які методи діагностики особистісних рис (вольових якостей,

сумлінності, організованості, комунікабельності, лідерських рис і ін.) і психічних станів (тривожності, фруст-рірованіі та ін.).

Ймовірно, пріоритет в діагностиці професійної придатності особистісної складової є закономірним наслідком як змін,

що відбуваються в світі професій, так і розвитку психологічних уявлень про людську індивідуальність. Види праці, що вимагають рутинних,

одноманітних дій, передаються різним автоматичним системам. Все більше професій вимагають від працівників прояви інтелектуальних,

творчих та інших здібностей, розвиток яких неможливо без інтересів, активних прагнень, потреб в самоактуалізації, в визнання,

повазі та ін.

Разом з тим психологи (і психодиагноста) починають найбільшу увагу приділяти дослідженням і оцінками цілісної індивідуальності, компоненти

якої взаємодоповнюють і компенсують один одного, знаходяться в складній взаємодії і саморозвитку. Дедалі очевиднішою стає

неможливість прогнозувати успішність різних видів діяльності на основі вимірювання окремих психічних функцій, виявлення рівня знань і

сформованості навичок. Вимірювані так званими тестами здібностей параметри вкрай лабільні, мінливі, нестійкі, залежать від

минулого досвіду індивіда, його навченості і багатьох випадкових факторів.