Проблема одкровення

Таким же чином, як суспільство сформовано за образом людини з усіма його чеснотами і вадами, так і все суще у Всесвіті відображає образ Божий-суть цього відображення така, що згадка одного має певне відношення і до іншого. Отже, більш чітке усвідомлення Творця принесе нам надзвичайно повне розуміння всього творіння, і це розуміння дозволить нам досягти неймовірного прогресу. У цьому полягає величезне значення Одкровення.

Одкровення є прояв Бога у всьому на світі - це феномен, що виявляється з моменту створення світу, і досяг кульмінації в особистості Христа як в найбільшою істині. Одкровення проте не закінчилося з цієї кульмінацією, оскільки кожен індивід і всяке природне явище володіють своїми власними значенням і цінністю, додаючи щось своє в розкриття божественних таємниць. Простий гуркіт грому або проблиск блискавки в небесах, світанок або сутінки, течії в морях, запаморочливі швидкості, зірок в космосі, закру- ченние подібно феєрверків в спіралі галактики.

Це образи, які володіють нашим розумом вдень і вночі, підказуючи нам, що за всім цим стоїть щось більш незбагненне, образи, які здатні привести нас до сприйняття всієї вічності в добавок до сприйняття лише їх власних небагатьох граней. І я повторюю, що з моменту нашої появи на світло і на мільярди і трильйони прийдешніх років ми приречені захоплюватися цим безперервним одкровенням, чиє ім`я - Творець, Творець, якого ми не будемо втомлюватися вихваляти. Найбільш оптимістичний послання, коли-небудь сприйняте людством, це було одкровення, отримане від Христа.

Це було одкровення, що принесло цілий всесвіт світла, і воно не можна порівняти ні з яким іншим подією, оскільки все, що говорив і робив Христос, незрівнянно вище всіх наших знань - справжніх і майбутніх. Дистанція між Христом і рештою людства настільки велика, що ми наповнюємося подивом, коли приходимо до істинного розуміння Його ставлення до чого-небудь. Найважливіший, найбільший світло, коли-небудь отриманий нами, був принесений Христом, оскільки це наша неосяжна зв`язок з вічністю. Людська частина буття Христа була ідентична нашому житті, але інша частина була відмінною від нашої, тому що Він володів всією проникливістю, який ми не володіємо. В результаті, кожне Його слово, жест, відчуття виявляють цілий світ такої величі, яке може зрозуміти лише той, хто простий, як Він. Чи є сущий, хто простіше Бога? Я вважаю, що нам дуже важливо усвідомити причину, по якій найбільший з людей, коли-небудь відвідали цей світ, Ісус Христос, був підданий гонінням і страти. Неважливо, чи вважаємо ми його Богом, чи ні.

У будь-якому випадку ми повинні согласіт`ся, що Він був сама доброта, милосердя і співчуття, що Він лікував і втішав і в той же час володів неймовірним запасом знань. Однак, гонінням піддавався не тільки Христос-Людина. Знадобилося чотири століття, щоб Його вчення стало прийматися в соціальному житті Римської імперії. Ймовірно, навіть і понині Його одкровення ще так і не прийняті в області психології. Чому? Ось загадка. Я вірю, що Інтегральний Психоаналіз як наука здатна дати відповідь на найбільшу помилку, що здійснюються людиною на шкоду собі самому. Більш того, я впевнений, що ніхто не стане далі практикувати цю помилку, якщо усвідомлює її злочинність.

По крайней мере, мій певний досвід показує мені, що діти, сунувши пальці в полум`я, або прищемивши їх дверима, або послизнувшись на змилка і шлепнувшісь, стурбовані тим, щоб не повторювати подібних речей пізніше. Насправді, ми інвертуємо цінності, переносячи їх на інший рівень, а саме на рівень нашого існування. І я впевнений, що це не до нашого блага. Виключно корисно відчути цінність свідомості, яке є об`єктивним феноменом. Філософи античної Греції вважали, що свідомість є послання, що приходить від внутрішнього "Я". Насправді ,, вона якнайкраще визначає, що таке Людина, воно - якийсь провісник істини або голос, що прийшов згори, щоб спонукати нас на співпрацю з Богом.

Свідомість завжди становить самостійну цінність. Як усвідомлення позитивного цінно, так і усвідомлення негативного особливо цінно. Насправді, останнім є принципова основа психотерапії і єдиний шлях, що веде до реальності, так як реальність існує перш (і після) наших спроб її відкинути, виключити або спотворити. Шлях, на якому людина здатна досягти істини, пролягає через усвідомлення Негативних своїх позицій, так як вони служать єдиною перепоною між нами і Богом.