Кризові періоди в розвитку контролю поведінки в перші роки життя

Робота присвячена вивченню початкових етапів становлення індивідуальності та індивідуальних способів регуляції поведінки в рамках контролю поведінки. Він, будучи інтегративної характеристикою суб`єкта, визначає його якісну своєрідність, детерминируя спосіб і ступінь ефективності реалізації людиною своїх психологічних ресурсів і створюючи індивідуальний патерн саморегуляції (Сергієнко, 2007). Підвищений інтерес до проблематики розвитку, що виник в останні десятиліття у світовій науці, завжди відрізняв і Б.Г.Ананьева. Онтогенез і життєвий шлях людини виділявся їм як найважливіший розділ людинознавства (Ананьєв, 1968). Він підкреслював, що без знання об`єктивних законів психічного розвитку неможливо ні ефективне виховання, ні побудова людиною свого життєвого шляху.

Ми звернулися до конкретних форм прояву контролю поведінки, в ситуаціях, що пред`являють певні вимоги до регулятивних функцій дитини.

Використовувалося структуроване спостереження за розробленою схемою аналізу поведінки дітей в ситуації тестування їх інтелектуального і психомоторного розвитку. Тестування проводилося будинку, використовувався тест "Шкали розвитку немовлят Бейлі" (BSID-П, 1993, Сергієнко та ін., 1996). Процедура і схема аналізу були описані раніше (Віленська, 2007). Як правило, при тестуванні була присутня мати дитини і / або інший близький дорослий.

Було проаналізовано 122 записи МОЗ близнюків, 132 записи ДЗ близнюків і 80 записів поодиноко народжених (ОР) дітей у віці 4-42 міс.

Аналіз використовуваних дітьми стратегій показав, що у дітей з віком зменшується кількість неадаптівних, недиференційованих реакцій на нову ситуацію і розширюються можливості управління своїм станом за допомогою як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів, причому переломним моментом є вік 24 міс. для близнюків і 12-18 міс. для поодиноко народжених дітей. Ці факти узгоджуються з попередніми даними і з припущенням про критичний характер даного віку для формування контролю поведінки (Віленська, 2004).

Провідна тенденція у віковому розвитку регуляції - перехід самоконтролю від дорослого до дитини. Характер взаємодії між дитиною і дорослим закономірним чином позначається на рівні розвитку самоконтролю і на виборі стратегій регуляції поведінки (Grolnick et al., 1995, Vondra et al., 2001., Diener et.al., 2002).

Підтримка, яка надається дитині матір`ю в процесі тестування, - єдиний параметр, за яким виявилися значні розбіжності між МОЗ та ДЗ близнюками. Матері МОЗ близнюків значимо частіше підтримували своїх дітей (заохочували, направляли їх дії, привертали увагу до задачі), ніж матері ДЗ близнюків. Вік 18 міс. виявився періодом, коли і МОЗ та ДЗ близнюків матері підтримують найбільшою мірою. Матері 24-місячних ДЗ близнюків (а відміну від МОЗ близнюків) різко зменшують свою активність щодо підтримки дітей, проте це негативно позначається як на успішності виконання тестових завдань, так і на адаптивності використовуваних стратегій. Матері ЗР дітей виявляються сензитивного до потреб дітей і найбільш інтенсивно підтримують їх в 18 міс. і в 30 міс. Перший вік характеризується великою кількістю фрустрацій, він був виділений раніше як кризовий у розвитку регуляції (Сергієнко, Віленська, 2004). Другий збігається з погіршенням результатів дітей з виконання завдань.

У кризові періоди розвитку регуляції ЗР діти і МОЗ близнюки отримують інтенсивну підтримку від матері, причому матері ЗР дітей надають її більш прицільно і адресно, що дозволяє дітям успішно долати регуляторні кризи. Мати є зовнішнім ресурсом для здійснення контролю поведінки у МОЗ близнюків, забезпечуючи його успішність. ДЗ близнюки, маючи значно менше зовнішньої підтримки, виявляють в критичному віці 18-24 міс. асинхронію в розвитку когнітивного і емоційного компонентів контролю поведінки, підтримуючи оптимальне емоційний стан за рахунок когнітивної успішності.

Процес розвитку контролю поведінки в ранньому віці нелинеен і в великій мірі схильний до впливу факторів середовища, в якості яких виступало поведінку дорослого. Його можна інтерпретувати як взаємодію індивідуальна і особистісної ліній у розвитку суб`єкта (Ананьєв, 1996). Контроль поведінки є індивідуально-своєрідним способом організації психологічних ресурсів, а індивідуальні відмінності в рівні розвитку і його структурі зв`язків можуть розглядатися як початкові етапи формування індивідуальності.

Віленська Г.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!