Основні методи врегулювання конфліктів в організаційних групах (колективах)

Сьогодні багато дослідників приділяють велику увагу темі організаційних конфліктів і методам їх вирішення. Безумовно, максимальні результати по цій темі накопичені в соціальній психології, яка крім досліджень пропонує процедури впливу на ті чи інші ситуації з метою їх "оптимізації". За підсумками своєї консультативної практики ми виділили чотири групи методів, використовуваних в ситуаціях вирішення організаційних конфліктів.

1. Нормативно-наказовий або адміністративний метод. До цього методу відносяться ті організаційно-адміністративні заходи, які керівник має право застосувати в рамках своїх повноважень і професійної компетенції в ситуації конфлікту. Це можуть бути призначення на посади або ж звільнення, зміни, що стосуються умов і оплати праці, розподіл обов`язків на робочому місці і т.д. У цьому випадку керівник може покладатися тільки на свої знання і авторитет, іноді ризикуючи своїм місцем в разі провалу.

2. Метод ведення переговорів. Цей метод розроблений краще за всіх інших і в літературі, і на практиці. Він включає групу конкретних прийомів, які дозволяють "виявити всі причини окремого конфлікту і схилити сторони до компромісу, домагаючись поступок в одному в обмін на поступки в іншому аспекті" (Дж.Г.Скотт). Він складається з декількох етапів, кожен з яких характеризується своїми особливостями. При реалізації методу на підприємстві консультант в залежності від ситуації визначає склад конкретних способів впливу на конфлікт, організовуючи таку взаємодію сторін, яке повинно привести до формування взаємоприйнятних домовленостей.

3. Методи групової психокорекції. Традиційно більшість авторів тут в якості основних виділяють наступні методи: соціально-психологічний тренінг, бізнес-тренінг і терапевтичну групу. Вони, як показує практика консультативної діяльності і дослідження останнього часу, виявляються одними з найефективніших у вирішенні організаційних конфліктів і можуть бути з успіхом використані для корекції поведінки особистості. Базовими методами СПТ є групова дискусія, фасилитация і ігрові методи. Тренінгові процедури найчастіше спрямовані на відпрацювання навичок конструктивної взаємодії в ситуаціях потенційних або реальних конфліктів керівників різного ланки.

Терапевтична група передбачає опрацювання людиною проблем, які спровокували конфлікт і "забезпечили" участь в ньому його самого. При цьому використовуються різні прийоми, що дозволяють контролювати свою поведінку і адекватно виражати свої емоції. Основну роль тут відіграє сама група, в якій відбувається опрацювання проблем-вона допомагає створити атмосферу довіри.

4. Метод індивідуального консультування. В ході психологічного консультування забезпечуються позитивні зміни в конфліктному поведінці людей і в сприйнятті ними навколишньої дійсності. Як приклад його реалізації можна привести "метод уявної трансформації образу", "техніку активного слухання" чи "раціонально-інтуїтивний метод". У будь-якому випадку основне завдання терапевта або консультанта допомогти клієнту зробити аналіз позитивних і негативних сторін продовження або припинення конфлікту, знайти оптимальну лінію поведінки.

Для оцінки консультативного впливу на конфліктну ситуацію нами було виділено ряд критеріїв, що характеризують ефективність цього впливу: тимчасової, адекватність, універсальність, стійкість, наочність отриманих результатів, безпеку, стійкість результату, інформативність. Сьогодні ця проблема розроблена вкрай недостатньо, що не дозволяє зробити більш суворою з наукової точки зору консультативну практику. І хоча це не є каменем спотикання на шляху розширення і розвитку останньої, проте часто ставить під сумніви отримані в її процесі результати. Зараз поки що рано говорити про успіхи на шляху наукового доказу висунутих емпіричним шляхом критеріїв, але робота в даному напрямку активно ведеться, в тому числі в рамках досліджень, що проводяться лабораторією соціальної та економічної психології інституту психології РАН.

Вахін А.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!