Образ честолюбного людини в художній літературі

Традиція наукового тлумачення художнього твору і літературних персонажів склалася в психології понад сто років тому - це роботи в області психоаналізу, психології особистості, психіатрії.

Задум нашого дослідження полягає у вивченні способу честолюбного людини в класичної та сучасної художньої літератури. Іншими словами - скласти психологічний портрет честолюбного людини за творами художньої літератури.

На основі аналізу наукової літератури з даної теми нами запропоновано наступне визначення честолюбного людини - це людина, яка прагне стати значимою і визнаною особистістю для інших за свої реальні досягнення і вчинки.

Перспективними видаються такі напрямки дослідження. Розробити критерії честолюбної людини, що дозволяють виявити його специфічні особливості, що відрізняють його від нечестолюбівого, а також від марнославного і амбітної людини.

Тут слід звернути увагу на характеристику персонажа, яку дає автор твору - чи називає він сам свого персонажа честолюбним і чому, за якими критеріями автор відносить персонажа саме до честолюбним людям, як обґрунтовує свою думку. Наприклад, герой Ф.М. Достоєвського Петро Іванович ( "Як небезпечно віддаватися честолюбним снам") в своїх честолюбних снах і мріях бачить себе поміщиком і керуючим. А честолюбство Соні ( "Війна і мир" Л. Н. Толстой) завуальовано і воно вгадується в її внутрішніх монологах.

Виявити і проаналізувати основні характеристики честолюбної людини, що відображають зміст його афективних, мотиваційних, ре- гуляторних, рефлексивних, моральних та ін. Психічних утворень. Наприклад, найбільш часто честолюбний персонаж характеризується як пристрасний, владний і славолюбний, вольовий і наполегливий в досягненні мети, одночасно цілеспрямований і мрійливий, активний і пасивний, егоїстичний і самозакоханий, цинічний і ін.

Розкрити і описати прояви честолюбства в поведінці, спілкуванні та взаємодії людини з іншими людьми. Честолюбство проявляється і реалізується тільки в процесі спілкування і взаємодії людини з іншими людьми. І тому важливою тут є моральна оцінка честолюбного людини. Вона неоднозначна. Честолюбство засуджується: наприклад, Достоєвський дає негативну оцінку честолюбству Расколь- Нікова. Честолюбство розглядається як якість, яке може бути і позитивним і негативним. Прикладом тут є честолюбство Андрія Болконського і П`єра Безухова в романі Толстого "Війна і мир". Честолюбство оцінюється позитивно. Йдеться про справді талановитих людей, об`єктивно оцінюють свої досягнення і по праву вимагають визнання - це, наприклад, професор Ф.Ф. Преображенський ( "Собаче серце" М. Булгаков) і сищик Шерлок Холмс (А. Конан Дойль).

Показати особливості в змісті і зовнішньому прояві честолюбства чоловіків і жінок, дітей і дорослих.

Аналіз художньої літератури дозволяє стверджувати, що честолюбство властиве всім - дітям і дорослим, чоловікам і жінкам, людям різного соціального походження та професії, т. Е. Воно не залежить від віку, статі, матеріального стану, національності та ін. Тому важливим є виявити специфіку честолюбства, а вона є, чоловіків і жінок, дітей і дорослих.

Барсукова О.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!