Емоційно-оцінне ставлення до життя: результати та перспективи досліджень

Поняття про емоційно-оціночному відношенні до життя ще ново для психології. Крім нього використовуються такі концепти, як суб`єктивне благополуччя, психологічне благополуччя, якість життя, задоволеність життям, щастя, сенс життя, соціальне самопочуття та подібні до них. Це відображає, з одного боку, зростаючий інтерес до даної проблематики, а з іншого боку, різноманіття принципів, шляхів дослідження і нестійкість концептуального апарату, який використовується в даній області. Все це природно для нового інтенсивно розвивається дослідницького напрямку. Становище ускладнюється міждисциплінарним характером даної проблеми, остання розробляється не тільки в психології, але і в соціології, і навіть в психіатрії, є традиційною для філософії.

Новим цей напрям досліджень можна вважати не тільки для пострадянської психології, але і для світової. Так, тільки з другої половини 60-х років в західній психології стали проводитися соціально-психологічні дослідження щастя і задоволеності життям (М.Аргайл). Разом з тим вже тоді існували клінічні концепції, засновані на досвіді психологічної практики. Як приклад такої теорії можна навести роботи В. Франкла. У радянській психології ця проблема майже не розроблялася, тільки на початку 90-х з`являються поодинокі публікації, з 1995 року в Москві щорічно проводяться симпозіуми на тему "Психологічні аспекти сенсу життя". У Києві соціологічний і соціально-психологічний аспект проблеми розробляється Е.І.Головахой і Н.В. Паніної.

Зараз настає такий етап, коли названі феномени повинні вивчатися не просто на рівні окремих фрагментарних емпіричних досліджень їх приватних аспектів, що безсумнівно необхідно на початкових етапах вивчення будь-якого явища, але в їх дослідженні слід використовувати весь арсенал психологічних категорій і понять, принципів і підходів, розглянути їх в зв`язку з іншими психологічними реаліями, а знання про них інтегрувати з готівковим психологічним знанням, включити їх в загальний контекст психологічної науки.

Вважаємо, що для вирішення поставленого завдання буде евристичний корисним розглянути зазначені явища через призму категорії відносини. Остання має багату історію розробки, щодо чітко визначений зміст, диктує відому логіку аналізу. Таким чином, стає можливим використання досвіду, накопиченого при вивченні самоставлення, відношення до значущим іншим, до хвороби, до природи. Використовуючи категорію відносини, відзначаємо, що мова йде про найбільш узагальненому ставленні особистості до власного життя в цілому. Але в цьому випадку виникає питання про зміст поняття життя в цілому, в першому наближенні визначимо його як неаддитивну єдність всіх аспектів життєдіяльності суб`єкта. Однак слід зазначити, що поки ще це скоріше метафора, ніж концепт.

Таке розуміння предмета дослідження відкриває можливість розглянути і емпірично дослідити його в наступних планах: структурний опісаніе- виділення детермінант емоційно-оцінного ставлення до життя-функціональний аналіз. Через брак місця, відзначимо лише, що до даного моменту ми отримали емпіричні результати в кожному зі згаданих планів.

Корольов Д.К.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!