Динаміка смислообразованію при формуванні залежності від психоактивних речовин

Сенс в психології - це особлива складова свідомості, яка має різні види і форми. Сенс тієї чи іншої діяльності не породжується, на наш погляд, самим по собі мотивом спільної діяльності. З`ясування людиною сенсу не дається йому автоматично, але вимагає складної і специфічно внутрішньої діяльності, рішення особливої "завдання на сенс". Коли ж "завдання на сенс" все ж вирішена, і мова йде про ту чи іншій формі усвідомленості найбільш загальних смислових утворень, то доречно, на наш погляд, говорити про цінності особистості відрізняючи їх від особистісних смислів, які не завжди усвідомлені.

Саме загальні смислові утворення (в разі їх усвідомлення - особистісні цінності), які є основними конституюють одиницями свідомості особистості, визначають головні і відносно постійні відносини людини до основних сфер життя - до світу, до інших людей, до самого себе.

Таким чином, ми приходимо до твердження важливості ідеї діяльнісного опосередкування: для того щоб сформувати стійкі смислові структури, необхідно залучення людини в такого роду діяльності, де б він міг реально випробувати принципи і устремління, які б, переплітаючись з його вчинками і діями, стали особистісними цінностями, тобто усвідомленими смисловими утвореннями, що направляють і виправдовують весь конкретний хід його життя.

Якщо в нормальному, продуктивному, розвитку механізм "зрушення мотиву на мету" веде до розширення діяльності, розгортання її в усіх сферах, то при будь-якої патології (в даному випадку наркоманії) внаслідок особливих умов функціонування, цей же механізм веде до зниження діяльності, зосередження її на окремих деталях. Між змінами психофізіології та станом суб`єктивного відчуття наркотичного сп`яніння лежить розгорнута ілюзорно-компенсаторна діяльність - діяльність ілюзорного переживання, що має свою техніку, свої кошти і цілі. Ілюзорно-компенсаторна діяльність, віддаляючи людину від реальності, поступово переносить центр устремлінь в ірреальний план, який стає більш привабливим, ніж світ реальний.

Нами проведено дослідження, в якому брали участь особи жіночої та чоловічої статі у віці від 18 до 36 років. Контингент випробовуваних ділився на дві групи: 1) особи, залежні від психоактивних речовин (на момент проведення дослідження) - 2) особи, умовно реабілітовані (видужуючі, період ремісії у яких склав більше одного року). Однією з можливих причин вживання психоактивних речовин з`явилися причини екзистенціального характеру, пов`язані з відчуттям порожнечі і безглуздості існування.

Звертаючись до даних дослідження, можна побачити, що в період до початку вживання наркотиків помітних відмінностей в змістовний бік особистісно-смислової сфери (ідеал особистості) не спостерігалося ні у залежних, ні у реабілітованих осіб та чоловічої і жіночої статі. На момент вживання наркотичних речовин були виявлені значні відмінності в особистісно-смислових орієнтаціях.

Ходько Ю.Н.