Старість, ведуча в дитинство. Психологія і психотерапія наркозалежної особи

В даний час кількість наркозалежних осіб (алкоголіків і наркоманів) катастрофічно збільшується. У Росії споживають наркотики 3,5-4 відсотка громадян, з них кожен четвертий неповнолітній. Приблизно сорок відсотків населення, є алкоголіками (сильно і помірно систематично споживають алкоголь), причому серед них 90 відсотків чоловіків і 10 відсотків жінок. У зв`язку з цим, проблема лікування наркозалежних осіб в даний час стоїть як ніколи гостро. У той же час, необхідно відзначити, що, з одного боку, бюджетні кошти, які відпускаються на вирішення цієї проблеми, зменшуються. З іншого боку, має місце мала ефективність лікування, незважаючи на його дорожнечу і велика кількість скарг з боку хворих та їх родичів. Однією з причин вищесказаного є відсутність чіткої науково-психологічної концепції наркозалежної особи, і як наслідок, недостатність знань про психологію наркозалежності як лікарями, так і хворими. В результаті лікарям вдається створювати лише нетривалі ремісії захворювання і знімати лише фізичну залежність від наркотичного засобу, а зменшити і ліквідувати психологічну залежність не вдається.

Таким чином, в даний час проблема розробки нових ефективних методів психокорекції та психотерапії наркозалежних осіб стала як ніколи актуальною. Проте, рішення цієї проблеми є недостатнім, так як до сих пір в науковій і публіцистичній літературі вважається, що наркозалежність є або наслідком самого наркотичного засобу в якості хімічного агента впливу на нервову систему (дофаминовая, ацетальдегідная, ендорфіновий теорії), або наслідком соціальної моралі (в разі алкоголю). В результаті проблема некоректно спрощується або до проблем фізіології, або до проблем соціології (соціальних умов), так що особистість як би випадає з уваги.

В даний час має місце порівняно невелике число психологічних робіт, присвячених дослідженню установок, мотивів, цінностей наркозалежних осіб. Ці роботи [Б.С. Братусь 1988, К.Г. Сурнов 1981 і ін.] Переважно будуються на традиційному діяльнісного підходу, згідно з яким завдання психологічної реабілітації полягає у перевихованні установок особистості хворих на наркозалежність. На жаль практика показує, що такий підхід маючи більше теоретичний, ніж практичний характер і зводячись часом до тривіальним висновків про виховання, перетворює психотерапію та психокорекцію в малоефективну, довгострокову педагогічну дисципліну. У кращому випадку за допомогою цих методів вдається створити нетривалу смислове установку проти вживання наркотичних засобів, в гіршому - нетривалу цільову установку.

Ми припустили, що психологічна залежність від наркотичних засобів виникає в результаті втрати наркозалежної особистістю змістотворних цінностей життя і деформації смислової сфери, що полягає в підміні реальних змістотворних цінностей штучними. Психокорекція наркозалежності може виявитися ефективною лише в тому випадку, якщо вона забезпечує перетворення змістотворних цінностей особистості і підвищення привабливості її життя. Це може бути досягнуто за допомогою методу, що дозволяє виробити у пацієнта установку оцінювати свої дії і навколишній світ з позицій полярних релевантними цінностей - життя і смерті, але з акцентом на перше. В результаті у наркозалежної особи можуть бути сформовані такі змістотворних цінності, які перевершують за значимістю наркотичні цінності і створюють внутрішні умови для позбавлення людини від наркозалежності.

У даній роботі показана ціннісно-смислова обумовленість психологічної залежності особистості від наркотичних засобів і в зв`язку з цим проаналізовано особливості та деструктивні зміни ціннісно-смислових структур наркозалежної особи. Виходячи з цього визначено теоретичний підхід до вирішення проблеми підвищення ефективності психокорекції наркозалежної особи, який дозволив проаналізувати і встановити причину малоефективність вже існуючих методів.

Показано, що головною причиною наркотизації особистості є втрата нею змістотворних цінностей життя, які починають реалізовуватися штучним чином, що призводить до суттєвих змін вихідних (реальних) цінностей.

Виявлено, що в процесі споживання наркотичних засобів, вихідні цінності перетворюються лише в розуміються, але не пережиті. Змістотворних цінності і мотиви наркозалежної особи зосереджуються переважно на внедеятельностних цінностях наркосп`яніння.

Розкрито особливості смислових утворень, що сприяють позбавленню особистості від психологічної залежності від наркотичних засобів.

Крім цього, систематизовані методи формування цільової установки проти вживання наркотичних засобів. Проведено класифікацію методів кодування і виявлено загальний алгоритм психотехнології кодування.

На підставі вищенаведених досліджень розроблений більш ефективний метод психокорекції - прикордонний аналіз, що дозволяє створювати стан постпогранічной ситуації, завдяки якому у нарколічності відбувається переоцінка цінностей і формується нова смислова установка, що протистоїть деструктивним установкам і рятує особистість від наркозалежності. Разом з тим показано, що необхідно не тільки протистояння, але і заміщення наркозалежних установок новими, позитивними смисловими установками.