Прогностична компетентність наркозалежних та хворих на алкоголізм

Однією з найбільш значущих проблем девіантної поведінки у вигляді зловживання речовинами, що викликають зміни психіки і залежність, є проблема вивчення особистості наркозалежного і залежного від алкоголю. Проблема процесів прогнозування, передбачення, антиципації досить докладно розроблялася як в нормі, так і при розумовій відсталості, шизофренії і неврозах. Однак антіціпаціонной (прогностична) діяльність при особистісних розладах, девіантних формах поведінки і, зокрема, при залежностях обділена увагою психологів. Відомо, що для людей з особистісними розладами типовим є пряме проходження випадково виниклої ситуації під безпосереднім впливом зовнішніх умов без урахування відповідного імовірнісного прогнозу. Вони спираються на короткий ряд попередніх послідовностей (Гульдан В.В., Іванніков В.А.).

Клінічний аналіз поведінки осіб з наркотичною та алкогольною залежностями дозволив встановити, що в певних ситуаціях у них може виявлятися інтелектуальна недостатність у вигляді своєрідної некритичність, схильності до всіляких "починанням" без розуміння шляхів і засобів, що ведуть до їх здійснення, відсутність, незважаючи на сумний життєвий досвід, будь-якого розуміння своєї недостатності.

Нами були обстежені 31 пацієнт з наркотичною залежністю та 32 людини з алкогольною залежністю, а також 60 осіб в якості нормативної вибірки. В якості методів дослідження використовувалися: модифікований варіант тесту фрустраційної толерантності Розенцвейга [Менделевич В.Д., 1990], тест антіціпаціонной спроможності (прогностичної компетентності) [Менделевич В.Д., 2000], а також реакція на рухомий об`єкт РДО (без зникнення і зі зникненням рухається мітки).

Результати дослідження показали, що особи з залежностями від психоактивних речовин за всіма показниками істотно відрізнялися від здорових. Відмінності спостерігалися як по параметру особистісно-ситуативної складової антіціпаціонной спроможності (163,5- 153,8 балів проти 174,1 в контролі), так і за параметрами просторової і тимчасової складових (відповідно: 39,5- 41,6 проти 53,5 і 35,4- 36,4 проти 41,9). У них спостерігалися порушення просторової і тимчасової прогностичної функцій. Особливо яскраво відмінності виявлялися на підставі психофізіологічної методики РДО.

Одним з найбільш значущих висновків проведеного дослідження можна вважати підтвердження факту прогностичної некомпетентності осіб, залежних від психоактивних речовин. Дослідження показали, що у них на відміну від здорових є значні розбіжності в результатах діяльності з використанням антіціпаціонной здібностей і непевного прогнозу, що спирається на минулий досвід.

УЗЕЛЕВСКАЯ А.Е., БРАГІНА Е.А.