Функціонування оперативної пам`яті в механізмах регулювання тривалості антіціпаціонной процесу

У зв`язку з появою нових багатофункціональних швидкодіючих автоматизованих систем управління істотно підвищуються вимоги до надійності операторської діяльності. Умовою надійної роботи оператора є своєчасність його рішень і дій. Можливість прийняття рішення у відповідний момент часу залежить від здатності оператора антиципировать розвиток поточної ситуації. Антиципация виступає в якості найважливішої складової функціональних систем операторської діяльності.

Значну роль в структурі операторської діяльності відіграє оперативна пам`ять (М.А.Дмітріева, А.А.Крилов і ін.). Так як пам`ять є базовою системою в структурі діяльності людини-оператора (С.П.Бочарова), ми припустили, що тимчасові характеристики процесу формування антіціпаціонной рішення повинні визначатися особливостями функціонування оперативної пам`яті.

У нашому дослідженні в якості експериментального завдання виступило завдання антиципації місця зупинки равнозамедленно прямолінійно рухаються. В експериментальних серіях змінювалися динамічні характеристики руху і кількість можливих місць зупинки об`єкта. Випробувані в дослідженні були досвідчені льотчики і курсанти четвертого курсу Харківського інституту льотчиків.

Аналіз тимчасових характеристик рішення випробуваними антіціпаціонной завдання показав, що при визначенні моменту прийняття і реалізації рішення випробовувані орієнтувалися на тимчасові еталони, які актуалізуються в оперативній пам`яті. Реалізація часових еталонів по суті являла собою процедуру мимовільного відтворення оперативною пам`яттю інтервалів часу, заповнених діяльністю по визначенню місця зупинки рухомого об`єкту. Узагальнені тимчасові еталони формувалися випробуваними з урахуванням інтенсивності антіціпіруемого процесу. Було встановлено, що при збільшенні початкової швидкості руху об`єкта середній час вирішення випробуваними антіціпаціонной завдання достовірно знижується. Було також виявлено, що при формуванні тимчасових еталонів випробовувані орієнтувалися на найменшу в рамках серії тривалість руху об`єкта до місця зупинки.

Порівнювалася точність відтворення піддослідними-льотчиками і випробуваними-курсантами тимчасових еталонів, що обмежують тривалість антіціпаціонной процесу, за показниками відносної варіабельності відтворення тривалостей (П. Фресса). Було відзначено, що середні значення відносної варіабельності часу рішення антіціпаціонной завдання у льотчиків істотно нижче представлених в літературі значень для натренованістю дорослих. Відносна варіабельність часу рішення антіціпаціонной завдання у льотчиків в загальному також виявилася істотно нижче, ніж у курсантів. Так як випробовувані-льотчики ніякого цілеспрямованого навчання рішенню антіціпаціонной завдання не проходили, можна говорити, що здатність до точної оцінки та відтворення тимчасових інтервалів формувалися при вирішенні професійних завдань.

Таким чином, отримані результати показали, що, своєчасність прийняття антіціпаціонной рішення забезпечується відтворенням оперативною пам`яттю тимчасових еталонів, які зберігаються в довгостроковій пам`яті. Тимчасові стандарти відображають динамічні особливості антіціпіруемого об`єктивного процесу. Здатність точного відтворення оперативною пам`яттю тимчасових еталонів розвивається в процесі вирішення льотчиком професійних завдань.

Бочарова С.П., Кисіль С.Г., Поганих В.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!