Вплив послестімульного інтервалу на відтворення тимчасової тривалості

Проаналізовано експерименти по відтворенню тимчасової тривалості, зокрема досвідчені дані Г.Ейслера (1994), за впливом на неї послестімульного інтервалу. Обґрунтовується висновок про доцільність вибору як нормує параметра часу задається стимулу. Визначено оптимальні значення нормованого послестімульного часу (~ 0,115), при яких величина відтворюється тривалості дорівнює задається стандарту.

Зроблено висновок, що процес прийняття рішення щодо визначення тривалості тимчасового інтервалу складається з двох частин: 1 на 2/3 має місце під час подачі стимулу, і 2 в період, спеціально призначений для отримання відповіді. У разі сприйняття часу прийняття рішення про тривалість стімуластандарта аналогічно процесу заучування шляхом багаторазового повторення інформації, що надходить в мозок людини в період завдання подразника-стандарту. Тому перебіг цього психологічного процесу прогнозується за допомогою залежності, яка описує криву навчання в вигляді, отриманому авторами (В.Ф.Прісняков, Л.М.Пріснякова). Процес прийняття рішення про величину тимчасового інтервалу в пам`яті людини починається відразу ж після подачі стимулу-подразника і протягом його показу на 2/3 визначає величину правильної відповіді.

Аналіз ходу процесу відтворюваності інтервалу часу від відносного послестімульного інтервалу показав, що процес прийняття рішення в цьому випадку близький до відтворення слів після одного повторення. Отримані результати можуть використовуватися для прогнозування психологічних процесів, пов`язаних з відтворенням тимчасової тривалості.

Приснякова Л.М., Присняков В.Ф.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!