Завдання сучасної психології

В даний час спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, обумовлене різноманіттям теоретичних і практичних завдань, що постають перед нею. Основним завданням психології є вчення законів психічної діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширився фронт психологічних досліджень, з`явилися нові наукові напрямки і дисципліни. Змінився понятійний апарат психологічної науки, безупинно з`являються нові гіпотези і концепції, психологія збагачується новими емпіричними даними. Б.Ф. Ломов в книзі «Методологічні і теоретичні проблеми психології», характеризуючи сучасний стан науки, відзначає, що в даний час «різко зростає потреба в подальшій (і більш глибокої) розробці методологічних проблем психологічної науки та її загальної теорії».
Область явищ, що вивчаються психологією, величезна. Вона охоплює процеси, стани і властивості людини, які мають різний ступінь складності - від елементарного розрізнення окремих ознак об`єкта, що впливає на органи чуття, до боротьби мотивів особистості. Одні з цих явищ вже досить добре вивчені, а опис інших зводиться лише до про c тієї фіксації спостережень. Багато хто вважає, і це слід особливо відзначити, що узагальнене й абстрактне опис досліджуваних явищ та їх зв`язків - це вже і є теорія. Однак цим теоретична робота не вичерпується, вона включає також зіставлення і інтеграцію накопичуваних знань, їх систематизацію та багато іншого. Її кінцева мета полягає в тому, щоб розкрити сутність досліджуваних явищ. У зв`язку з цим і виникають методологічні проблеми. Якщо теоретичне дослідження спирається на нечітку методологічну (філоcофскую) позицію, то виникає небезпека підміни теоретичного знання емпіричним.
У пізнанні сутності психічних явищ найважливіша роль належить категоріям діалектичного матеріалізму. Б.Ф. Ломов в уже згаданій книзі виділив базові категорії психологічної науки, показав їх системну взаємозв`язок, загальність кожної з них і, в той же час, незвідність їх один до одного. Їм були виділені наступні базові категорії психології: категорія відображення, атегорія діяльності, категорія особистості, категорія спілкування, - а також поняття, які за рівнем загальності можна прирівняти до категорій, - це поняття «соціальне» і «біологічне». Виявлення об`єктивних зв`язків соціальних і природних властивостей людини, співвідношення біологічних і соціальних детермінант в його розвитку представляє одну з найважчих завдань науки.
Як відомо, колишні десятиліття психологія була переважно теоретичної (світоглядної) дисципліною. В даний час її роль в суспільному житті істотно змінилася. Вона все більше стає областю особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, в промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті і т.д. Включення психологічної науки до вирішення практичних завдань істотно змінює і умови розвитку її теорії. Завдання, рішення яких вимагає психологічної компетентності, виникають в тій чи іншій формі в усіх сферах життя суспільства, визначаючись зростаючою роллю так званого людського фактора. Під «людським фактором» розуміється широке коло соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних властивостей, якими володіють люди і які так чи інакше проявляються в їх конкретної діяльності.
Дослідження практично всієї системи психічних явищ - від елементарних відчуттів і до психічних властивостей особистості, - спрямоване на розкриття об`єктивних законів, яким вони підкоряються, має першорядне значення для створення наукової бази, рішення громадської завдання, вдосконалення організації навчання і виховання.
Усвідомлення суспільством ролі прикладних завдань, що вирішуються психологічної наукою, привело до ідеї створення розгалуженої психологічної служби в органах народної освіти. В даний час така служба знаходиться на стадії її оформлення і розвитку і покликана стати сполучною ланкою між наукою і практичним застосуванням її результатів.
Сучасна психологія і її місце в системі наук
Від того, яке місце відводиться психології в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках і, навпаки, розуміння того, якою мірою правомочна психологія використовувати їх результати. Місце, відведене психології в системі наук в той чи інший історичний період, наочно свідчило і про рівень розвитку психологічних знань, і про філософській спрямованості самої класифікаційної схеми. Слід зазначити, що в історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не змінювала свого місця в системі наук так часто, як психологія. В даний час найбільш загальноприйнятою вважається нелінійна класифікація, запропонована академіком Б.М.Кедровим. Вона відображає багатоплановість зв`язків між науками, обумовлених їх предметної близькістю. Запропонована схема має форму трикутника, вершини якого представляють науки природні, соціальні та філософські. Таке становище зумовлено реальною близькістю предмета і методу кожної з цих основних груп наук з предметом і методом психології, орієнтованим в залежності від поставленого завдання в бік однієї з вершин трикутника.
Найважливіша функція психології в загальній системі наукового знання полягає в тому, що вона, синтезуючи в певному відношенні досягнення ряду інших областей наукового знання є, за висловом Б.Ф.Ломова, інтегратором всіх наукових дисциплін, об`єктом дослідження якої є людина. Відомий вітчизняний психолог Б.Г. Ананьєв найбільш повно розробив це питання, показавши, що психологія покликана інтегрувати дані про людину на рівні конкретно-наукового знання.



Зупинимося докладніше на описі змістовних характеристик зв`язку психології з названим трикутником наук. Основним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, як об`єктивний світ відображається в мозку людини, як в силу цього регулюються його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відображенням об`єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає передусім встановлення залежності психічних явищ від об`єктивних умов життя і діяльності людини.
У той же час будь-яка діяльність людей завжди закономірно залежить не тільки від об`єктивних умов життя людини, але і від співвідношення їх з суб`єктивними моментами. Матеріалістична психологія дає дійсне наукове обгрунтування взаємодії суб`єктивних і об`єктивних умов, виходячи з того, що матеріальною основою всіх психічних явищ, якими б складними вони не були, служать системи тимчасових зв`язків в корі головного мозку. Завдяки утворенню і функціонуванню цих зв`язків психічні явища можуть впливати на діяльність людини - регулювати і направляти його дії, впливати на відображення людиною об`єктивної дійсності.
Таким чином, встановлюючи закономірні залежності психічних явищ від об`єктивних умов життя і діяльності людини, психологія повинна розкрити і фізіологічні механізми відображення цих впливів. Отже, психологія повинна зберігати найтісніший зв`язок з фізіологією, і зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності.



Фізіологія, як відомо, займається механізмами, що здійснюють ті чи інші функції організму, а фізіологія вищої нервової діяльності - механізмами роботи нервової системи, що забезпечують «урівноваження» організму із середовищем. Легко бачити, що знання тієї ролі, яку в цьому процесі відіграють різні «поверхи» нервової системи, закони роботи нервової тканини, що лежать в основі збудження і гальмування, і тих складних нервових утворень, завдяки яким протікає аналіз і синтез, замикаються нервові зв`язки, абсолютно необхідно для того, щоб психолог, вивчив основні види психічної діяльності людини, не обмежувався їх простим описом, а уявляв, на які механізми спираються ці складні форми діяльності, якими апаратами вони здійснюю ся, в яких системах протікають. Але для оволодіння основами психологічної науки знання фізіології зовсім недостатньо.
Перетворенню психології в самостійну науку сприяв її союз з усім природознавством, початок якому було покладено в другій половині XIX ст. Сюди ж відноситься і впровадження в психологію експериментального методу `(Г.Фехнер). Як вже говорилося, природничо-наукову теорію психологічних знань склала рефлекторна теорія (И.М.Сеченов, І.Павлов, а також роботи найбільших радянських фізіологів: Л.А.Орбелі, П.К. Анохіна, К. М. Бикова, Н .І.Красногорского, А.А.Ухтомского, НА.Берншгейна, І.С.Беріташвілі). Величезний вплив на розробку основних проблем сучасної психології "казали еволюційні ідеї Ч.Дарвіна. Вони дозволили виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до мінливих умов середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності з нижчих.
Психолог повинен достатньо чітко уявляти відмінності в існуванні рослин і тварин. Потрібно чітко уявляти, що саме змінюється в умовах життя з переходом від існування одноклітинних в однорідному вступної середовищі до незрівнянно більш складних форм життя багатоклітинних, особливо в умовах наземного існування, яка поставила незмірно більші вимоги до активної орієнтуванні в умовах середовища. Потрібно добре засвоїти відмінності в принципах існування, між світом комах і вищих хребетних. Без таких знань загальних біологічних принципів пристосування неможливо виразне розуміння особливостей поведінки тварин, а будь-яка спроба зрозуміти складні форми психічної діяльності людини втратить свою біологічну основу. При цьому треба завжди пам`ятати, що факти, що становлять предмет психологічної науки, ні в якій мірі не можуть бути зведені до фактів біології.
Вирішальне значення для психології має її зв`язок з суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, що вивчаються історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної та іншими суспільними науками, приводить до постановки проблем, по суті, психологічних. Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути досить повно розкриті без залучення знань про механізми індивідуальної та групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок і орієнтації, без вивчення настроїв, почуттів, психологічного клімату, без дослідження психологічних властивостей і особливостей особистості , її здібностей, мотивів, характеру, міжособистісних відносин і т.д. Коротко кажучи: в дослідженнях соціальних процесів виникає необхідність урахування психологічних факторів. Психологічні чинники самі по собі не визначають соціальних процесів, і, навпаки, самі вони можуть бути зрозумілі тільки на основі аналізу цих процесів. Основні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільної історії, протікають в умовах сформованої в історії предметної діяльності, спираються на ті кошти, які сформувалися в умовах праці, вживання знарядь і мови.
Сказане робить ясним, яке величезне значення для психології має її зв`язок з суспільними науками. Якщо вирішальну роль у формуванні поведінки тварини грають біологічні умови існування, то таку ж роль у формуванні поведінки людини відіграють умови суспільної історії. Сучасна психологічна наука, що вивчає перш за все специфічно людські форми психічної діяльності, не може зробити жодного кроку без урахування даних, отриманих від громадських наук - історичного матеріалізму, узагальнюючого основні закони розвитку суспільства. Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.
І особливо слід зупинитися на зв`язку психології з педагогікою. Зрозуміло, цей зв`язок існувала завжди, ще К. Д. Ушинський говорив: «Щоб всебічно виховати людину, його треба всебічно вивчити». Тут особливо наочно видно практичне значення психології. У тому випадку, якщо педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ, вона перетворюється в простий набір педагогічних рад і рецептів і перестає бути справжньою наукою, здатної допомогти вчителю. У розвитку всіх областей педагогіки (загальної теорії, дидактики, приватних методик, теорії виховання) виникають проблеми, які потребують психологічного дослідження. Знання закономірностей протікання психічних процесів, динаміки, формування знань, навичок і умінь, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку людини в цілому мають істотне значення для вирішення фундаментальних педагогічних проблем, таких, як визначення змісту освіти на різних ступенях навчання, розробка найбільш ефективних методів навчання і виховання і т.д.
В даний час накопичилося безліч проблем, які викликають гострі дискусії з питань: чому вчити сучасного школяра? що і як відбирати з величезної маси інформації, яка накопичується наукою, для школи? Саме психологія повинна визначити, які можливості і резерви психічного розвитку людини на різних вікових ступенях і де їх межі.
Не менш гостро потреба в психології виявляється, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою виховання є формування особистості, яка відповідає вимогам суспільства, що розвивається. А досягнення цієї мети передбачає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здібностей, потреб, світогляду і т.д. Все сказане свідчить про те, що сучасна психологія знаходиться на стику наук. Вона займає проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними, з іншого, і соціальними, з третьої.
Але необхідно пам`ятати, що у всіх своїх зв`язках з іншими науками психологія зберігає свій предмет, свої теоретичні принципи і свої методи дослідження цього предмета. У психології як особливої галузі знання об`єднується цілий ряд спеціальних дисциплін, зв`язку між якими далеко не завжди лежать на поверхні (наприклад, психофізіологія і соціальна психологія). Але, не дивлячись на свою, часом здається «несумісність», вони все проте відносяться до єдиної галузі знання. Зрештою, їх спільне завдання полягає у вивченні сутності одного і того ж класу явищ - психічних. Базою об`єднання всіх спеціальних психологічних дисциплін є загальна психологія, експериментально і теоретично розробляє основні психологічні проблеми. Головний об`єкт дослідження всієї системи психологічних дисциплін один і той же. Це - людина, його психічні процеси, стани і властивості.
Джерело: https://azps.ru/articles/