Стилі сімейного виховання

Посійте вчинок - пожнете звичку,
посійте звичку - пожнете характер,
посійте характер - пожнете долю.
У. Теккерей

Кожна історична епоха характеризується своїми стилями виховання. Це залежить від того, в якому типі особистості зацікавлене суспільство. Питанню вивчення стилів виховання в різні історичні епохи приділяли велику увагу багато вчених. Серед них Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, Ж Ж. Руссо та ін.

Під стилем сімейного виховання слід розуміти найбільш характерні способи відносини батьків до дитини, які застосовують певні засоби й методи педагогічного впливу, які виражаються в своєрідній манері словесного звернення і взаємодії.

Сучасний класний керівник повинен знати стилі сімейного виховання досить добре. Ці знання дозволять йому визначити, як складаються стосунки в родині дитини, які методи використовують батьки, для покарання і заохочення, які моральні цінності формує сім`я, як ставляться батьки до дитини.

У психологічній літературі виділяють наступні стилі сімейного виховання: попустітельскій, змагальний, розважливий, попереджувальний, який контролює, співчуваючий, гармонійний.

Стилі сімейного виховання формуються під впливом об`єктивних і суб`єктивних факторів і генетичних особливостей батьків і дитини. На вибір стилю сімейного виховання впливають:

• типитемпераментів батьків, їх сумісність;
• традиції сімей, в яких виховувалися самі батьки;
• науково-педагогічна література, яку читають батьки;
• рівень освіти батьків.

Свет мой, зеркальце, скажи
Так всю правду доповів:
«Я ль на світі всіх миліше,
Всіх рум`яний та понад?
І їй дзеркальце у відповідь:
«Ти прекрасна - годі й казати!»
А. С. Пушкін

Батьки з самого раннього віку надають дитині повну безконтрольну свободу дій. Дорослі в таких родинах дуже часто зайняті собою, своїми справами, друзями, роботою. Їх мало хвилює душевний стан дитини, вони байдужі до його потреб і запитів. А іноді просто не вважають за потрібне звертати на них увагу.

Непослідовно і невміло батьки використовують методи покарання і заохочення. Вони можуть покарати дитину і тут же заохотити його, аби він тільки не засмучувався і при цьому не заважав батькам. Головний метод виховання в такій сім`ї - батіг і пряник. Батьки будують свої взаємини з дитиною таким чином, що мимоволі культивують у дитини пошук найбільш вигідних форм взаємодії з оточуючими, стимулюючи прояв у дітей таких якостей, як прислужництво, лестощі, підлабузництво. Батьки постійно демонструють дитині зразки лукавого відносини з оточуючими: друзями, сусідами, родичами. У таких сім`ях при дітях обговорюють інших людей, а в міру дорослішання дитини - разом з ним. Діти рано осягають науку вигоди: вигідні люди, вигідні взаємини, вигідні для сім`ї рішення проблем. У виборі форм поведінки в таких сім`ях дитина вільний, але в суспільстві інших людей від нього вимагають формального прилюдного дотримання правил пристойності. У таких дітей багато таємниць, які їм потрібно зберігати за сімома печатками, а це значить, що вони повинні бути весь час насторожі. Навіть інтелектуальну діяльність своїх дітей батьки в таких сім`ях стимулюють для того, щоб витягти з неї максимальну вигоду. В результаті такого виховання формується конформний соціально-психологічний тип особистості.

Молодші школярі конформного типу в дитячому середовищі часто вважають ябедами, підлабузниками, підлизами. Такі учні люблять хвалитися, не вміють щиро співчувати і співпереживати. Молодші школярі такого типу не люблять ні розумовий, ні фізична праця. Ця тенденція проявляється в усі вікові періоди життя. Діти такого типу під час уроку дуже швидко втомлюються і намагаються під будь-якими приводами ухилитися від роботи. Часто такі учні несумлінно ставляться до доручень вчителя і до різних обов`язків. Для таких учнів нерідко не існує заборон і моральних норм. Уже в молодшому шкільному віці вони не налаштовані на навчальну діяльність, але при цьому їх цікавить кінцевий результат - відмітка.

Такі учні можуть проявляти самовпевненість, що межує з хамством. Це починає виявлятися в молодшому шкільному віці, але яскраво проявляється - в старшому. В першу чергу, це стосується самих батьків, коли дитина-старшокласник починає їм грубіянити, не звертаючи уваги на реакцію дорослих. В характері цих дітей з раннього дитинства проявляється така якість, як вміння обіцяти, але невиконання обіцянок.

Учні конформного типу не вимогливі до себе, але вимогливі до інших. Педагоги, що працюють з такими учнями, повинні знати, що їх мало цікавить процес навчання. Але вони завжди готові вимагати від педагогів кращу оцінку за всяку ціну. Такі учні погано реагують на будь-яку критику на свою адресу, але при цьому у них завжди хтось винен. Однак педагоги повинні пам`ятати, що якщо такій дитині щось вигідно, то він може бути дуже цілеспрямованим і ініціативним. Цікаві для педагогів результати досліджень психологів, які говорять про те, що в учнів конформного типу при вступі до школи часто виявляється низький інтелектуальний показник, який може покращитися на наступних щаблях навчання.

Учні конформного типу не вміють безкорисливо дружити, їм важко вживатися в дитячий колектив, тому що їм хочеться бути весь час на виду і, якщо такого не відбувається, вони готові звинувачувати в своїх проблемах всіх, але не себе. Найчастіше манера поведінки таких учнів призводить до конфліктних ситуацій, ними ж спровокованим. В ході психологічних консультацій нерідко батьки говорять про те, що в класі дитини не люблять, йому не дають проявити себе, в класі нічого цікавого не проводиться, класний керівник не приділяє уваги колективу учнів. Насправді ж дитина сама ігнорує і відкидає пропозиції педагога і класу, різко критикує все, що робиться в колективі, натомість не пропонуючи нічого.

Батьки ,, в свою чергу, не обтяжують себе тим, щоб розібратися в ситуації, і повністю довіряють своїй дитині. Вони намагаються весь час підкреслювати достоїнства своєї дитини, навіть до недоліків відносяться з любов`ю і розчуленням. Розхожа фраза таких батьків: «Я сам таким був, однак виріс хорошою людиною».

Займаючись вихованням таких учнів, класний керівник повинен звернути найсерйознішу увагу на співпрацю з батьками. Їх необхідно залучати до спілкування з однолітками їх дитини, запрошувати на зустрічі з педагогами, навіть якщо в цьому немає гострої необхідності, на свята класу, в походи. Вони повинні бачити свою дитину в спілкуванні з однолітками, порівнювати його поведінку з поведінкою інших дітей. Залучення таких батьків до участі в роботі батьківського комітету, піклувальної ради дозволить їм іншими очима подивитися на свою дитину і змінити світ взаємин у своїй родині.

Класний керівник таких учнів повинен:

• відразу ж виникають в будь-яку конфліктну ситуацію, пов`язану з поведінкою дитини, не залишати її рішення на «потім»;
• обговорювати з учнем конфліктну ситуацію наодинці;
• давати учневі можливість проявити себе, показати свої здібності в класному колективі;
• створювати такі ситуації, в яких учень зможе об`єктивно порівнювати свою поведінку і поведінку однолітків;
• проводити консультації для таких батьків із залученням `фахівців;
• залучати батьків до участі в батьківських зборах з метою демонстрації позитивного досвіду виховання дітей в інших сім`ях.