Контролюючий стиль сімейного виховання

В процесі контролюючого стилю сімейного виховання формується тривожний соціально-психологічний тип особистості. Цьому сприяють наступні причини:

• Дитина виховується в дитячому будинку або зростає в сім`ї опікунів, і вони жорстко поводяться з ним.
• Дитина тривалий час знаходиться без батьків. Можливо, він знаходився в лікувальному закладі, де до нього ставилися не так, як в родині. Дитина могла при цьому відчувати дискомфорт, перенести стресову ситуацію, пов`язану з жорстокістю дорослих людей. Все це може привести до того, що дитина замкнеться, стане злим і агресивним у відповідь на вже випробувані їм емоції і почуття.
• Самі батьки виховувалися в сім`ях, в яких до дітей ставилися досить жорстоко, і вони автоматично перенесли стиль виховання батьківської сім`ї в свою сім`ю.
• Батьки вважають значимим для себе думку інших людей про власних дітей і вважають його основним в контролюванні дітей.

У таких сім`ях свобода дитини строго регламентується і контролюється. Батьки диктують дитині, що він повинен надягати, з ким дружити, вони самі визначають режим дня дитини. Молодші школярі ставляться до цього досить спокійно, але старші школярі протестують проти такого до себе ставлення.

Батьки досить активно використовують методи покарання. Це проявляється в командному тоні, криках, фізичних покарання. Деякі батьки використовують фізичні покарання досить жорстокі, виправдовуючи себе тим, що в їх сім`ях теж використовували такі методи, і вони виросли хорошими людьми. У таких сім`ях діти позбавлені батьківської ласки, тепла, похвали і підтримки.

Такі діти добре знають свої слабкі сторони, вони зовсім не мають змоги демонструвати і підкреслювати свої кращі сторони. Якщо ж батьки побачили і відзначили позитивно якийсь вчинок дитини, повз якого не можна було пройти, то вони тут же знайдуть привід вказати на щось погане, що їм не подобається. Батьки не вважають за потрібне прислухатися до думки своєї дитини, вважаючи його дурним і недоречним. Такі батьки часто кажуть: "яйце курку не вчить".

Вони іноді карають свою дитину демонстративно для того, щоб показати ступінь своєї влади над ним. Батьки мріють про те, щоб їх дитина виросла високоморальною людиною. Девіз їх батьківського виховання полягає в тому, що дитина повинна завжди поступати морально, це повинно стати звичкою. Оскільки батьки завжди незадоволені поведінкою своїх дітей, діти ростуть невпевненими, не знають, де і як потрібно себе вести. Уже в початковій школі вчинки дитини можуть стати неадекватними і приймають форму захисних реакцій.

У таких учнів виникають проблеми в навчанні. Їх розумова діяльність позбавлена самостійності, вони бояться зробити помилку. Такі учні не вміють мислити творчо, хоча і можуть володіти творчим потенціалом, не намагаються боротися за істину. Як правило, у них дуже високий рівень тривожності.

Зовні ці хлопці відрізняються від інших учнів. Вони похмурі, підозрілі, схильні до вступу в конфліктну ситуацію, навіть якщо в цьому немає необхідності. Учні такого типу дуже нерішучі і замкнуті, але цінують товариство і дружбу, заради дружби з кимось вони готові на все. В силу того що вдома діти відчувають по відношенню до себе жорстокість, вони стають грубими і нещадними по відношенню до інших людей.

Таким учням важко зосереджено працювати протягом 15-20 хвилин, однак у початковій школі вони можуть навчатися вельми успішно. Якщо цих хлопців педагоги згодом залучають до участі в гуртках і секціях, то їм неодмінно потрібна ситуація успіху, інакше вони більше на заняття не підуть. Якщо у них щось не виходить або виходить гірше, ніж у інших дітей, вони можуть знищити все, що пов`язувало їх з цією роботою, і більше ніколи до неї не повертатися.

У дітей тривожного типу досить непросто складаються взаємини в колективі. У школі вони часто конфліктують зі своїми однолітками і навіть з учителями. Це впливає на їх статус в колективі і призводить до того, що вони стають в класі ізольованими дітьми.

У таких учнів, за спостереженнями психологів, спостерігається гіпертрофована любов до самого себе. Зауваження та критику на свою адресу ці діти практично не сприймають. Як тільки дорослий починає читати їм нотацію, це нерідко викликає неадекватну реакцію: посмішку замість сліз і навпаки. Учні такого типу вже в початковій школі дуже часто переводяться педагогом в розряд некерованих і недисциплінованих дітей.

Педагог повинен знати, що школярам з тривожним соціально-психологічним типом особистості властиво прояв наступних якостей: запальність, підозрілість і обережність у взаєминах з людьми, занижена самооцінка, невпевненість у собі, негативне ставлення до критики, відсутність ініціативи. З позитивних якостей можна відзначити: сумлінність, прагнення надати допомогу близьким людям, бажання захищати їх. Таким учням властиво раннє прояв наступних особистісних качеств- низький ступінь сформованості інтелектуальних функцій (переважають конкретні форми мислення, обсяг знань невеликий), нетерплячість, реактивність, збудливість, чутливість, залежність від інших, тривожність, низький самоконтроль, напруженість, дратівливість.

Класному керівнику необхідно:

• систематично демонструвати результати позитивної динаміки в навчанні, розвитку, вихованні таких дітей;
• сприяти підвищенню самооцінки учнів в очах їх батьків;
• за допомогою різних видів додаткових навчальних занять, гуртків допомогти учням просуватися в своєму інтелектуальному розвитку;
• вчити учнів планування і цілепокладання власної діяльності;
• пред`являти до таких учням обгрунтовані вимоги і ставити посильні завдання;
• проводити регулярні зустрічі - співбесіди з дітьми та їх батьками з аналізу проміжних результатів їх досягнень.