Попереджувальний стиль сімейного виховання

В процесі попереджувального стилю сімейного виховання формується інфантильний соціально-психологічний тип особистості.

Однією з причин попереджувального стилю сімейного виховання може бути хворобливість дитини з раннього дитинства, а другий - особливості характеру батьків. В результаті того що дитина часто хворів і хворіє, батьки стають надзвичайно недовірливими і болісно реагують на будь-який прояв його нездоров`я. Батьки ні на хвилину не залишають дитину без уваги і опіки. Дитина в такій сім`ї практично позбавлений активної діяльності, батьки самі визначають, що може бути йому цікаво, самі є ініціаторами дитячих ігор, самі регламентують його поведінку.

Така діяльність батьків може пояснюватися ще й тим, що вони бояться порушити раз і назавжди заведений порядок в домі, бояться будь-яких проявів ініціативи з боку дитини. З раннього. дитинства батьки намагаються захистити своє дитя від яких би то не було покарань зі свого боку і з боку родичів, а також з боку чужих дорослих і дітей. Дуже часто в таких сім`ях задовольняється будь-яка примха дитини. Коли дитина дорослішає, батьки використовують матеріальне стимулювання для того, щоб він не виходив з-під контролю і був їм слухняний. Батькам дуже зручно, що дитина знаходиться під таким наглядом, тим самим вони вважають, що хвороби росту і дитячі кризові ситуації обійдуть його стороною.

Батьки роблять все можливе і навіть неможливе для своєї дитини, щоб він не відчував ніяких труднощів, особливо якщо вони самі в своєму житті їх випробовували. Навколишні люди викликають у таких батьків великі побоювання, так як вони вважають інших людей джерелом неприємностей для своїх дітей.

Педагоги повинні знати, що батьки, які використовують такий стиль виховання, готові співпрацювати з тими вчителями, які їх підтримують в усіх починаннях і співчувають їм. Всі самостійні дії дитини викликають у батьків тривогу і страх.
На виховання моральних цінностей батьки звертають дуже мало уваги. У таких дітей формується ситуативна мораль, потрапляючи в ту чи іншу соціальну групу, .вони слідують моральним принципам цієї групи, сліпо довіряють чужої думки.

Особливу увагу педагог повинен звернути на розумову діяльність таких учнів. У них вже в початковій школі спостерігаються проблеми, пов`язані з навчальною діяльністю. Їх спосіб мислення - від предметної діяльності до абстрагування, а не навпаки. Теоретичний аналіз викликає у таких хлопців великі труднощі. Вони сприймають навчальний матеріал набагато швидше, якщо він подається учневі у вигляді наочного образу або прикладу.
У спілкуванні з однолітками такі учні часто байдужі, люблять нашіптувати і можуть зрадити свого товариша, якщо їм це вигідно.

Однак, якщо таких дітей підтримати в скрутну хвилину, вони прив`язуються до того, хто їх підтримав, і вірять йому в усьому, і можуть підкорятися беззаперечно.
Особливістю учнів інфантильного типу є те, що вони практично не мотивовані на навчальну діяльність.

Маючи хороші навчальні задатки, вони абсолютно не бажають працювати, що призводить до поганої успішності. У початковій школі з такими дітьми досить проблем, так як вони абсолютно не самостійні, не хочуть робити домашні завдання, постійно відволікаються на уроках. Дуже часто останнім часом можна спостерігати ситуацію, коли батьки, втрачаючи терпіння, починають за своїх дітей робити уроки, аж до письма. Такі діти легко вовлекаеми в різні компанії, так як вони схильні до отримання сьогохвилинних задоволень. Віддалені результати цих дітей не залучають, їм потрібен результат негайно.

Учні інфантильного типу прагматичні. Якщо вони припускають якусь вигоду, то обов`язково виконають будь-яку справу добре і в термін. Діти адекватно оцінюють свої здібності, але, якщо їх щось дуже зацікавить, будуть цим займатися із задоволенням і ретельно.
У дитячому колективі ці діти на лідерство не претендують. Вони сліду ють або за лідером, або за більшістю. Для таких дітей практично не властива самокритичність, вони люблять у всіх своїх невдачах звинувачувати інших людей. Дуже часто такі діти байдуже ставляться до критики. У класних колективах вони поводяться досить спокійно, якщо ж порушують дисципліну, то просто за компанію.

Головними відмінними рисами цих дітей є несамостійність, нездатність до прийняття рішень, здатність до дії за вказівкою з боку. Вони часто пасивні, безвідповідальні. Байдужість і флегматизм у таких дітей зникають тоді, коли їм пропонується цікава і незвичайна діяльність.

Класний керівник таких учнів повинен серйозно працювати з сім`єю, формувати у батьків культуру адекватного сприйняття власної дитини. Батькам потрібні індивідуальні консультації психолога, їм необхідна участь в спільних з дитиною тренінгах батьківської ефективності. Дуже корисним є активний обмін думками з проблем виховання, в якому беруть участь батьки інших учнів класу. Гарною підмогою в роботі класного керівника може стати проведення тематичних консультацій, на які запрошуються фахівці з заявленої проблеми.

Класному керівнику необхідно:

• уважно вивчити сімейну ситуацію в таких сім`ях;
• доручати таким учням виконання завдань, які вимагають від них прояву ініціативи і самостійності;
• підтримувати будь-яке їхнє починання позитивного властивості;
• проводити консиліуми в класі, які дозволять побачити реальний стан таких учнів в дитячому колективі;
• залучати таких учнів в роботі творчих груп різної спрямованості;
• вчасно і об`єктивно оцінювати прояви мотивованого моральної поведінки.